КРУТО!
Ниття (Нитка — це так можна назвати героїню) й самоненависть приємно читати, вони зроблені красиво і з розумінням почуттів. Розмови переконливі: відчувається, що таке реально могли б сказати (іноді я буквально кричала від крутих фраз). У тексті бувають помилки, але сам стиль дуже гарний, формулювання часто доволі красиві. (Повтори про засмучена й розлючена суперські!)
Історія дуже heartwarming і написана добре, я просльозилася на зустрічі з Мілою. Ще мені сподобалося, звідки береться мотивація стати вчителькою. Сподобалися різні образи героїні. Перемога над своїми проблемами за допомогою роздумів і підтримки з боку близьких — це мегахороша тема.
Графіка дуже стильна і якісно зроблена. Класні паперові ефекти на фонах — приємно, коли ренпай не дубовий. Кнопки з дзеркалом, зошитами й таким іншим прикольні, але спершу неясно, що треба робити (а от із червоним щоденником усе працює!), і так само було на чорних екранах (може, їх краще на таймери?). Телефон, як і все інше, дуже ефектний, тільки коли на нього натискаєш, то текст не гортається. І сповіщення на початку прикольні.
Звуки прості, але абсолютно працюють — хіба що розмови в класі й пісня дещо заважали читати.
Гра відчувається дуже цілісною, в усіх елементах видно бачення того, що має вийти. Дуже потужно. Кайф.
(Ще спочатку я через шрифт подумала, що гра називається «Хутка».)