Історія зачіпає дуже близьку й болючу для мене тему. Я маю (мала?) подібну проблему з плачем і мушу сказати, що психологія головної героїні в ці моменти зриву описана дуже реалістично. Справді, сором часом стає настільки сильним, що ти врешті забуваєш про першопричину плачу й плачеш лише тому, що тобі соромно плакати й "маніпулювати" іншими (про свідому маніпуляцію ніколи не йдеться, але чомусь відчувається воно саме так). Рада бачити цю тему настільки гарно розкритою.
Художнє оформлення вражає. Додавання рухомої текстури було дуже гарним рішенням, це додає картинці дуже ненав'язливої динамічності.
Дякую за гру!