На жаль, не відчуваю цю історію. Тобто я бачу тут чужих людей, чуже життя, яке максимально не стосується мене. Ніколи не стосувалося і не стосуватиметься.
Тобто це прям та реальність, яка справді є, певно була в когось з однокласників чи що... Може, навіть у всіх захоплених коментаторів нижче якоюсь мірою. Через них я до речі чекала, що жуватиму скло.
Натомість я просто... Проходила гру.
Мені подобається ваш основний посил, справді. Це має сенс.
Мені подобається незнайомець, якого я сприймала за свідомість героя. Подобаються слова про магію і Діда Мороза.
Чат виглядає потворно-реалістично. Взагалі класна його візуальна і технічна реалізація.
Але я не люблю жодного з героїв. Ну, хіба що гг, бо він справді для мене жертва безглуздості. О так, це ще одна перевага вашої гри - є про що побалакати опісля.
Мабуть тому коментарі схвальні.
Але я не побачила історії. Як би пояснити, мені здавалося випадок з братом мав бути чимось більшим, ніж просто ознакою "ось чому Влад лайно а не людина". І фактично єдиний герой, який розвинувся в цій грі - Юра.
І, знаєте, це ок, так справді буває в житті. Але гра все ж не життя і хочеться якоїсь більш укомплектованої стилістично і логічно подачі.
Що можу сказати про все інше. Відсутність перекладів функціоналу - звісно ж не красить. Відсутність музики в деяких на місцях на початку бентежить, потім сприймається природно, але не знаю наскільки це ок. Ну і про дні - є враження ніби це як дні становлення "духовної" частини героя, але якщо це так, то все одно не допрацьовано, бо не всякий дійде цієї думки. Я спочатку вважала, що це порядкові відносно реальності, окрім нульового.
Пройшла на гарний фінал і попри своє ставлення, все ж зацікавлена поглянути на негативний.
Ще з переваг до речі те, що герої справді спілкуються ну дуже реалістично.
Ну і гра своїх поціновувачів знайшла, тож те, що історія не для мене - не робить її поганою.