Складна річ. Концептуальна.
Не знаю, скільки тут справді про віртуальність, бо, згідно мого розуміння, від неї тут небагато, але якщо цю думку відкинути, то в цілому РІЧ ну дуже ГІДНА.
Але про все поступово.
Що однозначно сподобалося: мальовка, музика, технічна реалізація (налаштування, діалогове вікно, взаємодія з інтерфейсом, можливість приховати фон), багаторівневість закладених сенсів.
Що було недоліками: баги (після завантаження збереження показувало попередній фон), те, що елемент з магазином з'являється не на ринку, а раніше, ну і те, що тема джему тут як на мене розкривається ну дуже віддалено. І ще спрайти персонажів - мене дратувало те, що вони постійно блимали, а те, що для кожної емоції була своя поза - робила героїв нервовими і все сприйняття нерівномірним, бо сприймалося ніби в них прям надто швидко і гучно змінюється настрій.
А тепер детальніше про вбачену мною багатошаровість, буду рада зрозуміти наскільки мої думки близькі до закладеного вами сенсу.
Фінали. Отримала всі три. Першим "Серце темряви" і зізнаюся це мій улюблений фінал, як і персонажі, які його обрали, бо Дана - мені цілковито чужа (блін, я підгоріла з думки гг зустрічатися з нею... камон, чуваче, що?), а Юру я розумію, втім його поведінка на мою думку все ж пагубна для інших.
Та не про те мова. Після секретного фіналу я задумалася, що наче всі фінали нас відсилають до літератури - це справді так? В сенсі, до назви кожного з фіналів є роман з такою самою назвою.
Більше того, здається навіть, що якою мірою фінали частково відображають настрої відповідних ним романів.
Але тоді не знаю, чому ви вибрала поточну назву для гри? Тобто, з одного боку - так воно і є, бо справді та реальність стала звичною для героїв, але з іншого для мене назва найліпше конектиться з фіналом "Місто" і тоді здається, ніби ви як, гм, найкращу чи найлогічнішу - подаєте її?
Думаю, що насправді - ні, але просто вирішила озвучити враження, яке виникло. Але здається, що назва "сад Гетсиманський" пасує історії і загалом, адже це ж про умовну "зраду". Бо в разі, якщо ми йдемо - частково "зраджуємо" Дану і Юру, якщо лишаємося, то навпаки Дана і Юра "зраджують" інших, змушуючи лишатись на місці, не шукати виходу. Ну і якщо секретна - якщо я правильно зрозуміла, то ніякого насправді спасіння герой не отримав, а лише остаточно збожеволів і "зрадив" усіх 4 друзів (вбив їх? бо лежало 4 тіла? підставив? питання).
Ну і головне. Для мене це історія про окупацію.
Не певна чи ви насправді закладали алюзію на це чи просто хотіли взяти схожий досвід, але в інших умовах, мені все ж подобається думати, що це окупація, яка спотворилася через постійних страх. Що дірка в стелі від обстрілу і ним був звук вибуху. І саме тому фінал про майбутнє - мій улюблений, бо я сама б не змогла лишатися під окупацією.
Ну і закінчуватиму. Історія справді цікава, дякую вам за таку потужну річ, бо навіть якщо ви не закладали всього того, що я побачила і все простіше, то тоді цінність у подачі, яка дала мені побачити багатовимірність.