Доброго вечора, ми з України.
Ваша робота це освіжаюче крижане дуновіння зимнього вітру, яке водночас і бадьорить, і обпікає, і пробирає морозом до кісток. Історія в якій ти одразу розумієш, що нічого хорошого чекати не варто. Саме як персонажу, як читачу/гравцю, тут ціле поле контенту та виборів.
Дійсно, наче читаєш Гоголя чи дивишся Памфір, все таке красиве та знайоме, але водночас чуже, дике та вороже. Скільки б ти не обирав куди піти, краще не буде. Бо краще було не приходити взагалі.
І музика, і образи, і голоси, все затягує тебе до себе. Все лякає, приваблює та веселить, але сміятися вже пізно, та й не почує ніхто. Ще й музика ця навіки застрягла у тебе у вухах, бо в кінці лишається тільки вона та монети як ціна за прохід.
Дуже вам дякую за такий дивний, гіпнотичний та казковий досвід.
За цей вічний опік від морозу.
P.s. Ну бабуня це ж готова персонажка для будь-якого реаліті-шоу. Вона б обговорювала всіх, псувала всім життя та була б тією через кого я дивлюся кожен сезон. Де підписати петицію, щоб вона була в новому сезону Survivor чи МастерШефу?