Ви однозначно заробили свої 5/5, але я вагаюся щодо того, чи відносити вашу гру до новел "екстракласу". Почну з візуала - він дивовижний. Новела має свій вигляд, стиль має унікальне до гри відчуття. Залежно від настрою змінюються кольори сцени (просто чарівні моменти), а для кожного гостя є своя ілюстрація з потягом. І, о боже, як гарно вони передають атмосферу діалогу. Мої оплески художникам! Також мені чомусь окремо сподобалися відблиск на контурах персонажів (не знаю, як це правильно називається). Дизайні персонажів теж непогані, але й не прям супер-пупер.
*Спойлери*
Також щодо них... А точніше, до діалогів між Настею та пасажирами. Вони, без сумнівів, дуже гарно прописані, але не ідеально. І це дуже прикро, бо через них трохи ламається логіка фіналу (я вийшов на хороший). Так вийшло, що діалоги ведуть переважно співрозмовники головної героїні. Взагалі тут нічого поганого нема, але я не відчув того, щоб Настя їх на це спонукала. Я хотів би побачити більше її або харизми, або влучних фраз - чогось, що розкривало б душі мерців. Бо вона може! Своїми піснями, й це працює! Вона впливає на людей виключно завдяки своїй особистості, це повністю її заслуга (ну, гаразд, може ще й авторів музики). І тоді вона, як персонаж, реалізовується, можна сказати, навіть виконує своє призначення. Але до гри на гітарі вона хоч і намагається (хоча інколи здавалося, що їй просто все одно), але не може зрозуміти персонажів. Через те й не може сказати правильних слів, які б привернули до неї слухачів. Можливо, це можна отримати за допомогою ідеальної комбінації виборів, але навіщо вони тоді потрібні, якщо руйнують історію? Бо вони ж не впливають на сюжет, тільки вибір пісень. Але чесно, якщо вибрати варіант, що не сподобається співрозмовнику, а він продовжує й продовжує розкривати свою душу, то це виглядає неправдоподібно й "як за скриптом".
Таким чином, фінал, як для персонажа, здається дивним (я вибрав залишитися кондукторкою). Робота Насті є прекрасним для неї варіантом, мало не ідеальним. Бо на початку нам чітко показали, як їй остогидли люди, що ґавлять своє життя в екранах, що не розучилися слухати. Також було показано, що Настя щиро любить грати на гітарі та навіть грає без людей, просто для себе! Тобто, якщо вона приймає пропозицію Хорона (як його там звали?), то банально отримує все, що хотіла, й навіть зберігає можливість побазікати зі старою подружкою. Все прекрасно і працювало б так, якщо діалоги були б такими, якими треба (за моєю думкою). Настя заслуговує свою роботу тим, що їй люди можуть розповісти те, що болить, й вона допомагає їм переосмислити їхні проблеми. Але люди висповідаються перед Настею за просто так. Просто тому, що вона така жінка. Це звісно теж варіант, але як же хочеться вірити, що це через те, що вона відчуває, що треба сказати... Бо, іноді вона дійсно каже щось влучно, але це так виходить, один раз із шести.
Тепер по дрібничках: 1) говірка Казіка, на мій погляд, вийшла занадто стереотипною... 2) Згадки війни та її наслідків відчувалися дещо різкими та не те щоб недоречними, а скоріше не влучними. Я б зробив на них або більшу увагу, або б зовсім прибрав (хоча хз, як це зробити в історіях персонажів). 3) В мене були проблеми зі збереженнями. Коли я виходив до головного меню під час гри, то з нього не міг завантажити сейв, гра просто накладала зображення сейву й не працювала (я припускаю це через те, що в мене старенький ноутбук, але знайте). Також в мене спрайт Казіка наложився поверх спрайту Насті, коли я закінчив розмову з чоловіком (з Ією говорив перший). 4) UI картинки збережень та завантажень у квадратику та без легко плутаються.
*Кінець спойлерів*
Загалом праця була зроблена колосальна. Історії персонажів, як не крути, цікаві й неординарні. Головна героїня має свій шарм, сама по собі жінка з характером. Забув сказати про музику, але що про неї говорити - все круто (я не музикант, вибачайте). Але задум мені надзвичайно сподобався й особливо фінал. Щиро дякую, що подарували світу цю прекрасну гру!