Без сумнівів, потужна робота. Швиденько без спойлерів: мальовка стилізована, гарненька. Найкраще вдалося передати особистості персонажів, їх вирази обличчя. "Пазловій дамі", на мою думку, не вистачило трохи деталізованості, але в цілому виглядає так, як треба. Саундтрек такий душевний, на всі 100% підходить під історію. Гадки не маю, як ви такі влучні пісні знайшли.
*Спойлери!*
Спочатку про моменти, які мені сподобалися.
Метафори. Вони цікаві, красиві та блискуче вплетені в думки Ніни та сюжету в цілому. Особливо впала в око розмова з Мариною Олександрівною (я вибрав варіант поїхати). Було дивне враження від того, коли викладачка сказала, що не практикувала цю промову. Бо вона була настільки сильною, що просто не віриться в те, що її можна отак з голови сказати.
Персонажі та особливо головна героїня. Ви прописали її на відмінно, я навіть не знаю до чого причепитися. Всі її вчинки логічні, не розходяться з її світосприйняттям. Вона, як персонаж та просто людина, страждає, помиляється, виправдовується та врешті решт розвивається. Але як! Головне - як. І вам вдалося показати її шлях безпомилково, не знаю як інакше сказати. Ви плавно ввели читача у суть проблеми, не перегнули з негативом, показали її стосунки з іншими, її відчуття до цих стосунків, створили переломний момент і так далі. Я був вражений, коли сам відчував сором за Настю, коли, наприклад, викладачка згадує про неї в аудиторії. Це не кажучи про момент, коли вона підслуховує, як її двійник читає вірш Кірі. Бо такий іспанський сором зазвичай викликають саме погано прописані персонажі, які роблять якусь маячню. І таких моментів, коли я відчував теж саме, що і Ніна, було багато. Вони пронизані крізь всю історію й не промахуються. Такого ефекту неможливо досягти, якби Ніна не відчувалася реальною людиною (цікаво дивитися на це з боку проблематики новели). Вона має свою унікальну особистість й вона проявляється в усьому: її постаті, манері говорити, способу вирішення та уникнення проблем. Про інших говорити мені вже сил не вистачить, але скажу про мою другу улюблену сцену в новелі: ключова розмова з Захаром в аудиторії ближче кінця історії. Знову присутня блискуча метафора (чи алегорія, треба було краще вчити укр. літ😓) з мозолями. Я не знаю, просто мої оплески, ви змогли передати ідею про шкідливі механізми копінгу, які проблеми не вирішують, у формі діалогу, що органічно протікає та при цьому ще й розкриває обох персонажів з різних сторін й зрештою розвертає їх стосунки майже не на 180 градусів!!!👏👏👏
*Кінець сполерів!*
А тепер до цікавого.
Не знаю, як це в вас вийшло, але історія відчувається трохи нудною. Чому так вийшло мені пояснити неможливо. Бо все в історії вказує на зворотне. Темп наче під мікроскопом складений: подій багато, вони різні, рівномірно розташовані по всій новелі. Текст красивий, без нудьги, без непотребу. Я хочу його хвалити! Сама історія цікава, персонажі не стоять на місці, за них переживаєш. Спрайти є, фони змінюються, музика не надокучає. Що трапилося? Це для мене загадка. Така чутливий твір і з тріскою в одному місці. Я плачу 😭.
А скільки проблем ви підіймаєте, як цікаво їх обігруєте! Наче для цієї історії довжина гарно підходить, але чому відчувається навпаки?
Я ставлю 5/5, але неймовірно жалкую, бо могли бути на всі 6/5. Буду чекати за вашими майбутніми релізами!
Viewing post in Постать голосу (jam версія) jam comments
Авторам завжди приємно, коли вказують на конкретні деталі та аспекти, які сподобалися. Дуже радує, що вийшло рілейтнутися до Ніни, бо я хвилювався, що люди можуть не зрезонувати з її типажем особистості\віку і т.д) Про мозолі і органічність теж дуже тішить, бо в мене в текстах багато алегорій і метафор, але треба тримати в голові, що люди не випльовують їх кожну секунду \ роблять це по-різному. Тож я окремо загострив увагу на тому, щоб персонажі говорили те, що справді могли б сказати.
Вже з деяких реакцій, які я побачив, в мене поки виникла теорія, чому виникає відчуття, що нудно. Зроблю припущення: найбільше нудно було між парою Марини Олександрівни та сценою із дзеркалом? В цьому сегменті декілька сцен в одній локації, плюс не встигли зробити візуальні вставочки. Згадуються інші персонажі, але не показуються, тож не вистачає руху. Я думаю, що саме тут ховається оця проблема. Для всього цього буде редагування після джему: стараюся не картати себе, адже історія практично першою чорнеткою вийшла, на джемі немає часу дошліфовувати. Думаю, змінити трохи деталей і як подається візуально — заграє по-іншому.
Дякую за такий розгорнутий відгук!
Ну, можливо, тоді це тон гри) бо вона все-таки планувалася бути затишною та неспішною, що автоматично робить її для когось менш стимулюючою. подумаю над цим більше, але напевно є якісь речі, які просто залежать від смаку.. бо, наприклад, мені окей читати довго слайс-оф-лайф, де нічого не відбувається, якщо подобається як написано, але далеко не кожна людина такий жанр може сприйняти, як щось цікаве