Skip to main content

Indie game storeFree gamesFun gamesHorror games
Game developmentAssetsComics
SalesBundles
Jobs
TagsGame Engines
(+1)

Без сумнівів, потужна робота. Швиденько без спойлерів: мальовка стилізована, гарненька. Найкраще вдалося передати особистості персонажів, їх вирази обличчя. "Пазловій дамі", на мою думку, не вистачило трохи деталізованості, але в цілому виглядає так, як треба. Саундтрек такий душевний, на всі 100% підходить під історію. Гадки не маю, як ви такі влучні пісні знайшли.
*Спойлери!*

Спочатку про моменти, які мені сподобалися.
Метафори. Вони цікаві, красиві та блискуче вплетені в думки Ніни та сюжету в цілому. Особливо впала в око розмова з Мариною Олександрівною (я вибрав варіант поїхати). Було дивне враження від того, коли викладачка сказала, що не практикувала цю промову. Бо вона була настільки сильною, що просто не віриться в те, що її можна отак з голови сказати.

Персонажі та особливо головна героїня. Ви прописали її на відмінно, я навіть не знаю до чого причепитися. Всі її вчинки логічні, не розходяться з її світосприйняттям. Вона, як персонаж та просто людина, страждає, помиляється, виправдовується та врешті решт розвивається. Але як! Головне - як. І вам вдалося показати її шлях безпомилково, не знаю як інакше сказати. Ви плавно ввели читача у суть проблеми, не перегнули з негативом, показали її стосунки з іншими, її відчуття до цих стосунків, створили переломний момент і так далі. Я був вражений, коли сам відчував сором за Настю, коли, наприклад, викладачка згадує про неї в аудиторії. Це не кажучи про момент, коли вона підслуховує, як її двійник читає вірш Кірі. Бо такий іспанський сором зазвичай викликають саме погано прописані персонажі, які роблять якусь маячню. І таких моментів, коли я відчував теж саме, що і Ніна, було багато. Вони пронизані крізь всю історію й не промахуються. Такого ефекту неможливо досягти, якби Ніна не відчувалася реальною людиною (цікаво дивитися на це з боку проблематики новели). Вона має свою унікальну особистість й вона проявляється в усьому: її постаті, манері говорити, способу вирішення та уникнення проблем. Про інших говорити мені вже сил не вистачить, але скажу про мою другу улюблену сцену в новелі: ключова розмова з Захаром в аудиторії ближче кінця історії. Знову присутня блискуча метафора (чи алегорія, треба було краще вчити укр. літ😓) з мозолями. Я не знаю, просто мої оплески, ви змогли передати ідею про шкідливі механізми копінгу, які проблеми не вирішують, у формі діалогу, що органічно протікає та при цьому ще й розкриває обох персонажів з різних сторін й зрештою розвертає їх стосунки майже не на 180 градусів!!!👏👏👏

*Кінець сполерів!*
А тепер до цікавого.
Не знаю, як це в вас вийшло, але історія відчувається трохи нудною. Чому так вийшло мені пояснити неможливо. Бо все в історії вказує на зворотне. Темп наче під мікроскопом складений: подій багато, вони різні, рівномірно розташовані по всій новелі. Текст красивий, без нудьги, без непотребу. Я хочу його хвалити! Сама історія цікава, персонажі не стоять на місці, за них переживаєш. Спрайти є, фони змінюються, музика не надокучає. Що трапилося? Це для мене загадка. Така чутливий твір і з тріскою в одному місці. Я плачу 😭.
А скільки проблем ви підіймаєте, як цікаво їх обігруєте! Наче для цієї історії довжина гарно підходить, але чому відчувається навпаки?
Я ставлю 5/5, але неймовірно жалкую, бо могли бути на всі 6/5. Буду чекати за вашими майбутніми релізами!

(1 edit) (+1)

Авторам завжди приємно, коли вказують на конкретні деталі та аспекти, які сподобалися.  Дуже радує, що вийшло рілейтнутися до Ніни, бо я хвилювався, що люди можуть не зрезонувати з її типажем особистості\віку і т.д)  Про мозолі і органічність теж дуже тішить, бо в мене в текстах багато алегорій і метафор, але треба тримати в голові, що люди не випльовують їх кожну секунду \ роблять це по-різному. Тож я окремо загострив увагу на тому, щоб персонажі говорили те, що справді могли б сказати.

Вже з деяких реакцій, які я побачив, в мене поки виникла теорія, чому виникає відчуття, що нудно. Зроблю припущення: найбільше нудно було між парою Марини Олександрівни та сценою із дзеркалом? В цьому сегменті декілька сцен в одній локації, плюс не встигли зробити візуальні вставочки. Згадуються інші персонажі, але не показуються, тож не вистачає руху. Я думаю, що саме тут ховається оця проблема. Для всього цього буде редагування після джему: стараюся не картати себе, адже історія практично першою чорнеткою вийшла, на джемі немає часу дошліфовувати. Думаю, змінити трохи деталей і як подається візуально — заграє по-іншому.

Дякую за такий розгорнутий відгук!

(+1)
Зроблю припущення: найбільше нудно було між парою Марини Олександрівни та сценою із дзеркалом?

Для мене не зовсім. Я б сказав воно було з самого початку й аж до мозолів.

(+1)

Ну, можливо, тоді це тон гри) бо вона все-таки планувалася бути затишною та неспішною, що автоматично робить її для когось менш стимулюючою. подумаю над цим більше, але напевно є якісь речі, які просто залежать від смаку.. бо, наприклад, мені окей читати довго слайс-оф-лайф, де нічого не відбувається, якщо подобається як написано, але далеко не кожна людина такий жанр може сприйняти, як щось цікаве