Мова автора, або <<Вступ до твору>> :
Я впевнений, що фразу у лапках, котра знаходиться у темі, чув кожен з нас. Нав'язана мораль, якщо вона закріпилась у нашій свідомості - відповість, що це дійсно так, бо нас багато - людей. Але мені подобається трохи інашкий висновок: "Світ не один, їх навіть більше ніж людей навколо, тому що деякі люди можуть тримати в голові навіть декілька всесвітів". Людина, яка зараз це читає, знай - світ обертається навколо тебе, усміхнись собі у дзеркало, киваючою головою. Головне не забувай, що у інших теж свій всесвіт, і будь готовий відстояти свій, коли вони зустрінуться, а це буде протягом всього життя.
---
Нижче будуть слова автора стосовно його жаги до написання творів, особисте мислення стосовно сюжету новели, думки та відвертість, яку він хоче поділити с читачем. Я розумію, що це не всім може бути цікаво, тому, прошу, можете прокрутити вниз до рядку "Стосовно лінії подій у творі" там буде стосовно тільки сюжету, але також абстрактною мовою.
Тема ескапізму, по-перше, викликала у мені наступні асоціативні речі:
втеча від дійсності = мрії, спогади, фантазії.
Та через мить, нібито сильна судома у нозі посеред ночі, я подумав про себе: чому я багато років назад прийшов до написання віршів, есе, розповідань та іншого? Тому що я був повний мрій, бажань; на жаль всі вони мали(ють) деструктивне забарвлення (яке мені навіть подобається). Мій мозок намалював всі ці фантазії та відмітив ціль, що я повинен дійти до того, чого так бажаю. Але логічне мислення не пішло з мого черепного даху, тому я і вийшов на стежку "ескапізму". Та не дивлячись на все, що я написав до цього, ця новелла - про анти-ескапізм. Моя думка, що я сам не втік від реальності, я створив нові, тільки не у величезному просторі, а у вигляди тексту на папірі (або чесніше - на екрані). І відверто бажаю, щоб той, хто переживає труднощі, не тікав, а тихо йшов туди, куди йому насправді потрібно - куди кличе сердце та розум. Прийміть дійсність та змінюйте її.
---
Стосовно лінії подій у творі:
Історія про дитину. Про дитячу любов до тих, хто мав його оберігати і про те, як сильно наші близькі часом травмують нас.
Про те, як часом приємно фантазувати про втечу з дому, заздалегідь знаючи, що ти цього не зробиш, але щоразу зачиняючи двері за собою чи за кимось, ти все одно думаєш про це.
Про те, як іноді хочеться позбавити себе проблеми в оболонці такої же живої істоти, як часом безсиллі слова і яке сильне бажання позбавити свій світ від того, хто був, мріючи про тих, хто буде.
І нарешті про те, як красиво крутиться світ навколо тебе, поки хтось не додає йому швидкості своїми жорстокими руками, спровокувавши великий вибух.
"Наша мова - сукупність пороків, боротьби
Ми кохаєм його як себе, іноді ненавидимо, як ви".
---
Написання сюжету завершено на - 30%.
Візуальна та звукова частина тимчасово не підлягає відсотковому обчисленню.
Дякую, що ти тут. Зроби так, щоб в тебе було все гаразд.