Неймовірно!🔥
Спочатку все відчувається таким загадковим та незрозумілим, а, коли почалися декілька речень підряд вводитися складні слова типу аніхорексису, чи як його там, думав буде тяжко. Але як тільки я це подумав більше гугулити нічого не прийшлось, текст набрав обертів та захопив мене повністю. На початку я думав, що через доволі щільний текст у плані сенсів буде важко сприймати, але знову ж таки вони почали витанцьовувати свою власну пісню химерних образів та паралелей з реальністю, яка не перестала грати до самого кінця, до четвертого пострілу.
Мені дуже сподобалась ідея з відходом камери назад, кут зору глядача розширювався синхронно з розвитком сюжету, розуміння історії та зміною сприйняття. Напевно цей аспект і дав поштовх, що захопив мене. Але головним все ще залишається сама історія. На моменті з розкриттям особливості головного героя я зрозумів, що далі буде круто. Ну, так й було.
Тематика у новели підходить під нашу сучасність як ніколи влучно, і через це пробиває ще сильніше. Сама історія страшна та вкрай темна, але фінал не ставить крапку після всіх жахіть, а пише жирним шрифтом “АЛЕ”. Але майбутнє все ще існує, надія все ще є, і вона не пуста, а реальна. Якби світ не котився у прірву, але рука людства зупинить його та відштовхне уверх. Понівечена, вся у шрамах та опіках, вона все ще має сили. Сироти на тілі виступили після побаченого кінця, було круто.
Ну, принаймні я так побачив “Четвертий постріл”. Нічого не сказав про музику та малюнок, але вони прекрасно підходять під історію, атмосферу становлять ту, що треба. Звісно ж сподобалося як нові деталі з’являлися по у міру того, як нам показували більше частин цгшки. Особливо, коли з’явилися частини космосу :). Дякую за роботу, я добряче насолодився!