Що ж, тепер доведеться розробляти протоколи для взаємодії з котиками. А тим часом, у світі геймінгу з'явилася справжня перлина, яка видозмінює враження про ігри, що побудовані на відносинах між котами та людьми. Гра «Коти. Люди. Війни» – це справжній витвір мистецтва, який поєднує в собі неймовірно глибокий задум сценаристів, бурлеск емоцій та філософські підтексти. З перших миттєвостей гри, стає зрозумілим, що Ви приймаєте на себе роль головного героя, щасливого (чи не дуже) трудоголіка, власника двох котів, що мають прізвиська «Пушок» та «Дряпка». А далі… перед Вами простилається вже відомий універсум, що охоплений певною таємницею, але знайомитися з нею Вам доведеться вже в складі своїх «пухнастих друзів». Гра розкриває перед Вами неймовірний світ котів, де Вам доведеться навчитися бути котом, досліджувати знайомі об’єкти та явища наново, вивчати певні звички, взаємодіяти з іншими персонажами, кожен з яких має свою унікальну філософію та, звісно, бути уважним до деталей, бо як же без цього. Персонажі гри є справжніми джерелами мудрості. Їх філософія про правду та пропаганду, віру та сумніви, пробуджує глибокі міркування про природу інформації та бачення світу. Але гра вражає не лише глибиною сюжету, а й геймплеєм. Інтерактивні сцени, варіативність розвитку і вибору надають Вам можливість стати архітектором сюжету, на півставки, але все ж 😊. А досягнення-фони роблять гру ще більш захопливою, підштовхуючи до нових відкриттів, звісно, якщо Ви їх всі ще не отримали. А візуальна складова... Це справжня ода пухнастості та елегантності. Коти мають свої характери та харизму, атмосфера навколишнього світу захоплює, а музика та звуковий супровід налаштовують на незабутню подорож на лапках. На жаль, деякі моменти гри все ще потребують уваги, такі як: баги (перелічувати їх немає сенсу, так як розробники вже ведуть їх облік для усунення, дякуємо Вам за це. На додачу можу тільки сказати один неназваний, що фігурує в сцені після завершення взаємодії з «Хаосом». Горщичок реінкарнує зі світу мертвих, але не на довго ☹), локалізація головного меню, яка до кінця не переведена на українську мову, а «мова гри» взагалі фігурує, як «англійська», певна кількість одруківок (ще б пак на такий величезний пласт роботи не знайшлось кілька дрібних помилок), але це все незначні недоліки, які не заважають насолоджуватися величезним потенціалом енциклопедії котячого світу – "Котів. Людей. Війн". Хоч це й баг, але вважаю доцільним висловити своє бачення з цього приводу. Відсутність позитивної кінцівки з співіснуванням є геніальною. Бо навіть за своїм формулюванням «знайти» виглядає досить розпливчасто, особливо у порівнянні зі словами доконаної форми «розповісти» чи то «пограбувати». Чи може існувати компроміс, де можна зберегти унікальність та цінності кожної зі сторін (особливо з таким бекграундом, якщо відносини будується на довірі), при цьому відмовляючись від насильства та поневіряння? В цьому варіанті можна побачити відбиток глибокої моральної дилеми – Чи існує альтернатива конфлікту, чи ми обов'язково повинні занурюватися в нього до кінця? Фінальний вибір, який мав би показати можливість знайти баланс та вирішити конфлікт, виявляється непростим завданням – це мова про позицію фаталіста, який вірить у неминучість подій та їх визначеність заздалегідь. Адже реально здійснити такий ідеальний варіант, який би задовольнив усіх – практично неможливо. Це натякає на те, що деякі ситуації можуть залишатися невирішеними, а певні компроміси – лише ілюзії, покликані заспокоїти наші думки та страхи, що також частково простежується в філософії «Хаоса» або ж, рано чи пізно призведуть до філософії «Груздя». Чи існує дійсно ідеальне рішення, яке б задовольнило всіх, чи ж це всього лише уявлення, створене нашою спрагою до гармонії та вирішення всіх проблем? Чи все ж ми повинні обрати певну сторону? Чи діяти згідно власних гедоністичних та інколи анархічних побажань? Вирішувати тільки Вам… Чи може Вашим пухнастим «хазяйовам», хі-хі. Моє «Мра-мммау» команді розробників 😉 Бажаю Вам та Вашим проєктам подальшого розвитку та популяризації.
Viewing post in Коти. Люди. Війни jam comments
Мурр:) Дуже приємно було побачити такий відгук. Рада, що гра вам сподобалася. Дійсно, там багато філософських питань і є трохи фаталізму, тому що головний герой насправді в тій історії не самий головний - він усього лише ще один гвинтик в системах роніксонського суспільства.
Дякую, що вказали на нові баги!
Не знаю, чи етично таке питати, але цікаво. Кого з роніксоні обрали особисто ви?)
Якщо справа стосується саме фінальної розв'язки, враховуючи, що гру ми проходили колегіально, то не змогли собі відмовити обрати шлях Хаоса (сама розв'язка чисто через фан, але його філософія більше ніж вагома. Та і більшість творів завжди надає нам якоїсь фантастичної сили стати обраним чи врятувати світ, натомість Ваш проєкт дозволяє мяко відсторонитися від цього всього і просто насолоджуватися котячими ковбасками. Ну і до того ж, якось ну дуууууже рідко емпатія до персонажів змушує обирати дійсно раціональні рішення (це вже мої особисті заскоки, які ніяк до гри не мають значення). Але вибір був зроблений з розрахунком на те, що ми дослідимо і інші гілки. Якби дії були більш виваженими та поміркованими, напевно, обрав би шлях Ніч, так як в фінальному твісті не було натяку, що це все було якимось чудернацьким витвором моєї хворої уяви і наче коти справжні, ну і дотого ж, навіть якщо я збожеволів, то це моя дійсність і я з нею погоджуюсь, а позиція Дня мені не імпонує зовсім, навіть, якщо від цього щось і залежало б (ну окрім мого звільнянення і путівки в психлікарню, звісно (як альтернативу тому, що відбулося за першою гілкою) :D ). А стосовно підтримки Ронідора, ну якось мені не вистачило переконливих аргументів, щоб це зробити, мені переважно просто казали, що то все астральні сутності, ну власне, коли перед тобою з'являється якийсь голографічний радник, то все вже немає сенсу. Якась не дуже влучна стратегія ведення перемовин :D Якось так)