itch.io

Ну по факту ж :D

А ось і бекстейдж :D

Чи так, тиць

Як то кажуть, найсолодше залишають наостанок, тож Ваш проєкт став заключним у моїй епопеї дослідження ігор цього джему. Гра «Адамова зоря» – це зворушлива та добра казка про люблячого батька й доньку, які, дотримуючись сімейної традиції, вирушають у подорож задля подолання вершини гори. Ця мандрівка буде сповнена яскравих діалогів, таємничих пригод та повчальних мотивів. Ця гра – наче дитячий сміх, що лунає весело та драйвово, розносячи сумні думки подалі. Переплітаючи сюжет та геймплей, «Адамова зоря» не залишає місця нудьгуванню, гра майстерно проводить нас крізь локації, розкриваючи секрети гори та долі головних героїв. І ось ми знаходимося на вершині гори, разом з головними героями, відчуваючи, як пульсують їх серця у такт з нашим власним під захід сонця. Ця гра розкриває таємниці сімейного тепла та відданості, які як барви весняного саду, розцвітають на наших очах, роблячи світ яскравішим. І водночас демонструє, як важливо підтримувати батьківський зв’язок з дітьми, бодай навіть у нашому світі, де робота займає більшість вільного часу. Гра «Адамова зоря» вражає не тільки своїм сюжетом, а й професійною озвучкою персонажів, що супроводжує нас протягом усієї подорожі. А візуальні матеріали новели вражають своєю кольоровою палітрою та витонченістю. Розробники ефектно використовують анімацію та паралакс ефект, чим створюють додатковий ефект занурення. До того ж, використовуючи стилізовані під розповідь переходи. І, звичайно ж, все це підкріплюється приємною фоновою музикою. І, не забуваймо про Мізинця ❤️ . Що ж стосується інших особливостей гри, то варто відзначити початкове меню, та курсорчик, який відсилає нас до сцени після титрів і дуже гармонійно доповнює історію гри. Розробники також завчасно подбали про регулювання гучності музики та озвучення, дякую Вам за це. Досліджуючи меню «Дехто» можна відмітити Вашу величезну команду талановитих людей, дякую кожному особисто, всім тім, хто долучився до розробки цієї гри. Однією з особливостей гри є можливість прослухати лінію монологу Ренпай, яка протягом тривалого часу буде розповідати Вам дуже багато цікавого. По грі відмітив тільки одну одруківку «Зорзуміла», але вона не змінює загальне враження від гри. Приємно було дослідити загадки та потім отримати шифр з відповідями від Ренпай) Я власне і сам двічі потрапив у пастку того проклятучого Ентера, хоч і знав про нього до проходження. Наостанок, хочу окремо виділити малюночки, що фігурують після завершення гри, вони неперевершені, а можливість взаємодіяти з ними неймовірна. Тож в цей відповідальний момент я хочу висловити свою вдячність команді розробників гри, ви неймовірні. Чекаю на мультик про Бабайок :З

Як то кажуть, найсолодше залишають наостанок, тож Ваш проєкт став заключним у моїй епопеї дослідження ігор цього джему. Гра «Адамова зоря» – це зворушлива та добра казка про люблячого батька й доньку, які, дотримуючись сімейної традиції, вирушають у подорож задля подолання вершини гори. Ця мандрівка буде сповнена яскравих діалогів, таємничих пригод та повчальних мотивів. Ця гра – наче дитячий сміх, що лунає весело та драйвово, розносячи сумні думки подалі. Переплітаючи сюжет та геймплей, «Адамова зоря» не залишає місця нудьгуванню, гра майстерно проводить нас крізь локації, розкриваючи секрети гори та долі головних героїв. І ось ми знаходимося на вершині гори, разом з головними героями, відчуваючи, як пульсують їх серця у такт з нашим власним під захід сонця. Ця гра розкриває таємниці сімейного тепла та відданості, які як барви весняного саду, розцвітають на наших очах, роблячи світ яскравішим. І водночас демонструє, як важливо підтримувати батьківський зв’язок з дітьми, бодай навіть у нашому світі, де робота займає більшість вільного часу. Гра «Адамова зоря» вражає не тільки своїм сюжетом, а й професійною озвучкою персонажів, що супроводжує нас протягом усієї подорожі. А візуальні матеріали новели вражають своєю кольоровою палітрою та витонченістю. Розробники ефектно використовують анімацію та паралакс ефект, чим створюють додатковий ефект занурення. До того ж, використовуючи стилізовані під розповідь переходи. І, звичайно ж, все це підкріплюється приємною фоновою музикою. І, не забуваймо про Мізинця ❤️ . Що ж стосується інших особливостей гри, то варто відзначити початкове меню, та курсорчик, який відсилає нас до сцени після титрів і дуже гармонійно доповнює історію гри. Розробники також завчасно подбали про регулювання гучності музики та озвучення, дякую Вам за це. Досліджуючи меню «Дехто» можна відмітити Вашу величезну команду талановитих людей, дякую кожному особисто, всім тім, хто долучився до розробки цієї гри. Однією з особливостей гри є можливість прослухати лінію монологу Ренпай, яка протягом тривалого часу буде розповідати Вам дуже багато цікавого. По грі відмітив тільки одну одруківку «Зорзуміла», але вона не змінює загальне враження від гри. Приємно було дослідити загадки та потім отримати шифр з відповідями від Ренпай) Я власне і сам двічі потрапив у пастку того проклятучого Ентера, хоч і знав про нього до проходження. Наостанок, хочу окремо виділити малюночки, що фігурують після завершення гри, вони неперевершені, а можливість взаємодіяти з ними неймовірна. Тож в цей відповідальний момент я хочу висловити свою вдячність команді розробників гри, ви неймовірні. Чекаю на мультик про Бабайок :З

Спрага до пригоди – непохитна, а сміх – безмежний. Саме так, стисло та лаконічно можна описати гру «ЦДУіСЗ». Невимушена харизма головної героїні Такуто Така спонукає нас забути про серйозність життя і поглибитися в цю атмосферу невловимого жартівливого захоплення. Поринаючи до пульсуючого загадкового світу інтриг та смертельної зброї, хм. Невідома організація, неймовірна й уперта, пропонує головній героїні контракт, пропозицію «від якої не відмовляються», цитуючи одну з ігор цього джему. В грі є ряд фіналів, кожен з яких наповнений цікавими та кумедними розв’язками. Особливе враження на мене справило завершення з падаючим Муциком, йой, яке ж лишенько. Гра вражає своєю вишуканою стилістикою, що ну дуже гармонійно вписується у Ваш сценарій. І проявляється у детальних та цікавих фонах, курсорчику, предметах оточення і звісно ж неймовірних персонажах. До того ж, все це підкріплюється якісним та приємним музикальним і звуковим супроводженням. Гра має інтерактивну вибірку, що впливає на сюжет і також гарненько оформлена. Анімація фургона та поїздки в ньому дуже комфортна (наче їдеш на підвал до СБУ) та естетично приємна. Власне як і інші анімації та ефекти. Кожен представлений персонаж є надзвичайно цікавим, позитивним та незабутнім, Вам вдалося наділити їх справжньою душею. Також приємно вразило, що розробники потурбувалися про гравців та розробили повідомлення про різкі звуки. Шкода тільки, що контракт підписати мені так і не дали( . Дякую Вам за цю сповнену сміху та радості подорож. 

Спрага до пригоди – непохитна, а сміх – безмежний. Саме так, стисло та лаконічно можна описати гру «ЦДУіСЗ». Невимушена харизма головної героїні Такуто Така спонукає нас забути про серйозність життя і поглибитися в цю атмосферу невловимого жартівливого захоплення. Поринаючи до пульсуючого загадкового світу інтриг та смертельної зброї, хм. Невідома організація, неймовірна й уперта, пропонує головній героїні контракт, пропозицію «від якої не відмовляються», цитуючи одну з ігор цього джему. В грі є ряд фіналів, кожен з яких наповнений цікавими та кумедними розв’язками. Особливе враження на мене справило завершення з падаючим Муциком, йой, яке ж лишенько. Гра вражає своєю вишуканою стилістикою, що ну дуже гармонійно вписується у Ваш сценарій. І проявляється у детальних та цікавих фонах, курсорчику, предметах оточення і звісно ж неймовірних персонажах. До того ж, все це підкріплюється якісним та приємним музикальним і звуковим супроводженням. Гра має інтерактивну вибірку, що впливає на сюжет і також гарненько оформлена. Анімація фургона та поїздки в ньому дуже комфортна (наче їдеш на підвал до СБУ) та естетично приємна. Власне як і інші анімації та ефекти. Кожен представлений персонаж є надзвичайно цікавим, позитивним та незабутнім, Вам вдалося наділити їх справжньою душею. Також приємно вразило, що розробники потурбувалися про гравців та розробили повідомлення про різкі звуки. Шкода тільки, що контракт підписати мені так і не дали( . Дякую Вам за цю сповнену сміху та радості подорож. 

Гра «Хто це сказав?» зустрічає нас файним оформленням меню, що підкріплюється загадковою музичною темою. Після чого, гравець має можливість насолодитися екскурсом в історію світу за допомогою інтро, де буквально за 2-і хвилини автору вдається передати смислове наповнення цього унікального світу (кхм, нашого майбутнього, кхм). З цього відео ми дізнаємося особливості панування великого і могутнього Деуса у світі, де за життя, хоч і віртуальне, але, все ж, треба боротися та доводити, що ти його гідний. І головному герою належить довести це в гумористичному конкурсі «розсміши ШІ». Сама концепція гри є захопливою, різні аватари зі своїми стилізованими жартами різного рівня та можливістю їх калібрування (меню вибірки), щоб знайти підхід до ШІ. Варто також відзначити цікаві графічні рішення, що стосуються фонів, персонажів (аватарів), анімацій, графічного інтерфейсу та самого Деуса. Гра також має ряд інтерактивних ігор з пошуку, що урізноманітнюють сюжет, хоч і виглядають трохи дивно :D . Цікавим також є рішення, що гравець має можливість пройти всі лінії аватарів, щоб досягти відкритої кінцівки. Це була захоплива та періодично досить кумедна та запальна подорож. Дякую Вам за Вашу працю, кропітку роботу над жартами та, в цілому, над грою.

Гра «Хто це сказав?» зустрічає нас файним оформленням меню, що підкріплюється загадковою музичною темою. Після чого, гравець має можливість насолодитися екскурсом в історію світу за допомогою інтро, де буквально за 2-і хвилини автору вдається передати смислове наповнення цього унікального світу (кхм, нашого майбутнього, кхм). З цього відео ми дізнаємося особливості панування великого і могутнього Деуса у світі, де за життя, хоч і віртуальне, але, все ж, треба боротися та доводити, що ти його гідний. І головному герою належить довести це в гумористичному конкурсі «розсміши ШІ». Сама концепція гри є захопливою, різні аватари зі своїми стилізованими жартами різного рівня та можливістю їх калібрування (меню вибірки), щоб знайти підхід до ШІ. Варто також відзначити цікаві графічні рішення, що стосуються фонів, персонажів (аватарів), анімацій, графічного інтерфейсу та самого Деуса. Гра також має ряд інтерактивних ігор з пошуку, що урізноманітнюють сюжет, хоч і виглядають трохи дивно :D . Цікавим також є рішення, що гравець має можливість пройти всі лінії аватарів, щоб досягти відкритої кінцівки. Це була захоплива та періодично досить кумедна та запальна подорож. Дякую Вам за Вашу працю, кропітку роботу над жартами та, в цілому, над грою.

Як же тут обійти тавтологію) Коли «Чарівна казка» насправді чарівна казка. Перші враження від гри формуються від надзвичайно приємних та таких миленьких персонажів, що зображені в головній темі та поширюється на опціональні вікна. І все це закріпляється паралакс ефектом. Ну прямо таки казка на казці і казкою потакає. І все це доповнюється миленькою гармонійною музикою. Що ж стосується самого сюжету то він поділяється на декілька чарівних складових, які беруть свій початок з містичної театральної постанови про Принцесу Місяця та Принца Сонця, що палко кохали одне одного. А далі, все закрутилось понеслося і, щоб не спойлерити основний твіст сюжету, просто відзначу, що гра є надзвичайно милою і тендітною у своїй реалізації. Персонажі є живими та цікавими, Лорен так взагалі живіше всіх живих 😊 . Приємно було відмітити, що для цієї пари були розроблені унікальні графічні інтерфейси для кожного. А музикальне супроводження та візуальна реалізація заднього тла в усіх сценах, персонажів та їх міміки, емоцій й анімацій, зворушують та зачаровують. Мене дуже здивувала увага до деталей, бо навіть, коли Лорен знаходиться під деревом Ви пропрацювали на ній тіні. Й інші анімації також були цікавими, це стосується дощу, повільних летючих часточок, імітації бігу. Надзвичайно колоритною видалася і роль звичайного другорядного персонажа – прибиральниці, дякую за ці веселі емоції. Що ж стосується постаті оповідача, то він, напевно, найзагадковіша та найцікавіша деталь цієї гри. Прикінцева музика виявилася справжньою насолодою для вух, дякую і за це. Хоч це і була кінетична новела, Ви маєте можливість пройнятися справжніми почуттями романтики, закоханості та любові, перечитуючи та споглядаючи все це. В грі було помічено декілька одруківок, що не вплинули на сприйняття сюжету, але їх краще усунути: «В далеких, неосяжному для простого люда королівствах …», «але власні думки настільки відірвати, що», «я піду викинув сміття», «Лорем з плече». Дякую Вам за Чудову казку.

Як же тут обійти тавтологію) Коли «Чарівна казка» насправді чарівна казка. Перші враження від гри формуються від надзвичайно приємних та таких миленьких персонажів, що зображені в головній темі та поширюється на опціональні вікна. І все це закріпляється паралакс ефектом. Ну прямо таки казка на казці і казкою потакає. І все це доповнюється миленькою гармонійною музикою. Що ж стосується самого сюжету то він поділяється на декілька чарівних складових, які беруть свій початок з містичної театральної постанови про Принцесу Місяця та Принца Сонця, що палко кохали одне одного. А далі, все закрутилось понеслося і, щоб не спойлерити основний твіст сюжету, просто відзначу, що гра є надзвичайно милою і тендітною у своїй реалізації. Персонажі є живими та цікавими, Лорен так взагалі живіше всіх живих 😊 . Приємно було відмітити, що для цієї пари були розроблені унікальні графічні інтерфейси для кожного. А музикальне супроводження та візуальна реалізація заднього тла в усіх сценах, персонажів та їх міміки, емоцій й анімацій, зворушують та зачаровують. Мене дуже здивувала увага до деталей, бо навіть, коли Лорен знаходиться під деревом Ви пропрацювали на ній тіні. Й інші анімації також були цікавими, це стосується дощу, повільних летючих часточок, імітації бігу. Надзвичайно колоритною видалася і роль звичайного другорядного персонажа – прибиральниці, дякую за ці веселі емоції. Що ж стосується постаті оповідача, то він, напевно, найзагадковіша та найцікавіша деталь цієї гри. Прикінцева музика виявилася справжньою насолодою для вух, дякую і за це. Хоч це і була кінетична новела, Ви маєте можливість пройнятися справжніми почуттями романтики, закоханості та любові, перечитуючи та споглядаючи все це. В грі було помічено декілька одруківок, що не вплинули на сприйняття сюжету, але їх краще усунути: «В далеких, неосяжному для простого люда королівствах …», «але власні думки настільки відірвати, що», «я піду викинув сміття», «Лорем з плече». Дякую Вам за Чудову казку.

Це було моє перше знайомство з сеттінгом та взагалі Всесвітом «Heralds of Avirentes», можливо, я багато чого не зрозумів, але передмовою скажу, що було надзвичайно цікаво. З перших миттєвостей гри я відмітив гарно пропрацьоване меню та захоплююче позаземне коливання, кхм, музику. І буквально з перших секунд основного геймлпею я був вражений професійною та надзвичайно емоційною озвучкою. Через, що потім було досить прикро «доозвучувати» самостійно, але зважаючи на обсяги Вашої текстової роботи, та деякі коментарі, цілком зрозуміло, що все впирається у терміни, тож дякую Вам за цей фрагмент насолоди. Завдячуючи сценаристу, історія починається з детального опису буквального всього в цьому Всесвіті, тож, надалі, дискомфорту від глибокого незнання не відчувається. Історія динамічно та протягом тривалого часу розкриває нам життєвий шлях головної героїні Артеї, закладаючи певну довіру до її персони та подій, що відбулися. В цей же момент, демонструється чудове технічне рішення, що відображає стан сили головної героїні. Але хтось там ще, кхм, сценарист має чим Вас здивувати та приготував неочікуваний поворот сюжету, де вже саме Вам доведеться вирішувати, що є правдою і кому варто довіряти. Гра має декілька фіналів, я особисто нарахував 3, де в 2-х з них автор натякає на те, що це не краща кінцівка і, бо саме її (гарну) я побачив останньою, то сміливо заявляю, що знайти її таки варто. Але і без того кінцівки є логічними та обумовленими. Гра має приємних та глибоких персонажів за яких хочеш перейматися, звісно, якщо не заплутаєшся, хто є хто (в контексті добра й зла, звісно). Наостанок відмічу цитату, яка дуже сильно запала до серденька: «Будуєш вічність, втрачаєш за мить…» і подякую Вам за Вашу грандіозну роботу. Бажаю знайти натхнення та час, щоб завершити роботу над озвучкою, бо ця гра того варта! 

Це було моє перше знайомство з сеттінгом та взагалі Всесвітом «Heralds of Avirentes», можливо, я багато чого не зрозумів, але передмовою скажу, що було надзвичайно цікаво. З перших миттєвостей гри я відмітив гарно пропрацьоване меню та захоплююче позаземне коливання, кхм, музику. І буквально з перших секунд основного геймлпею я був вражений професійною та надзвичайно емоційною озвучкою. Через, що потім було досить прикро «доозвучувати» самостійно, але зважаючи на обсяги Вашої текстової роботи, та деякі коментарі, цілком зрозуміло, що все впирається у терміни, тож дякую Вам за цей фрагмент насолоди. Завдячуючи сценаристу, історія починається з детального опису буквального всього в цьому Всесвіті, тож, надалі, дискомфорту від глибокого незнання не відчувається. Історія динамічно та протягом тривалого часу розкриває нам життєвий шлях головної героїні Артеї, закладаючи певну довіру до її персони та подій, що відбулися. В цей же момент, демонструється чудове технічне рішення, що відображає стан сили головної героїні. Але хтось там ще, кхм, сценарист має чим Вас здивувати та приготував неочікуваний поворот сюжету, де вже саме Вам доведеться вирішувати, що є правдою і кому варто довіряти. Гра має декілька фіналів, я особисто нарахував 3, де в 2-х з них автор натякає на те, що це не краща кінцівка і, бо саме її (гарну) я побачив останньою, то сміливо заявляю, що знайти її таки варто. Але і без того кінцівки є логічними та обумовленими. Гра має приємних та глибоких персонажів за яких хочеш перейматися, звісно, якщо не заплутаєшся, хто є хто (в контексті добра й зла, звісно). Наостанок відмічу цитату, яка дуже сильно запала до серденька: «Будуєш вічність, втрачаєш за мить…» і подякую Вам за Вашу грандіозну роботу. Бажаю знайти натхнення та час, щоб завершити роботу над озвучкою, бо ця гра того варта! 

У грі «Чи всі світи такі?» відчувається простота, що приховує у собі зачатки геніальності. Цей твір можна порівняти з розкішною казкою, яка вражає своєю внутрішньою глибиною, прихованою за завісою простого, на перший погляд сюжету. Головний герой Метр вибирає незвичний шлях, шлях віри й відкриттів. Його внутрішня мета перетворюється на нашу гру – подорож у світ, де він намагається знайти не лише інші всесвіти, а й себе. Алегорія, яку гра створює через головного героя, глибока. Ця подорож відбиває натхненну сміливість віри в неможливе, попри наявність сумнівів та критики навколо. Грі вдається влучно відобразити внутрішній конфлікт Метра, який відображається у взаємодії гравця з навколишнім середовищем та його близьким оточенням. Але ця гра – це не лише думки й філософія. Вона веде нас до заглиблення у проблеми, які залишаються актуальними в реальному світі: нерозуміння, неприйняття, пошук власної ідентичності. Ці теми переплітаються з історією героя, даруючи нам можливість зануритися в його почуття і роздуми. Але у грі згадується Кубісвіт, який ще Кубі-що? Його ж не може існувати! (Пс, підіграй мені, вони здається спостерігають за нами…). Пішли? Що ж, здається тут залишилися тільки ми. Твої докази здалися мені цілком переконливими і я спробував знайти щось подібне до Е6174 в нашому світі. Здається я бачив їх. Цей світ… Вони дивилися на мене, точно так само. Дякую.. Що ж, відійдемо від цього ліричного етюду, і перейдемо до особливостей гри «Чи всі світи такі?». Перш за все, варто згадати цікаве та привітне початкове меню, яке доповнюється нічогеньким музичним супроводженням. І дякую, що подбав про безпеку моїх барабанних перетинок, відрегулювавши гучність, це дуже.. приємно. Загалом, я захоплений цією роботою, особливо зважаючи на той факт, що гра була розроблена однією людиною, це дуже гідний проєкт. З технічних особливостей реалізації, мені сподобалася інтерактивна взаємодія в комп’ютері, хоч я й не зміг повноцінно вийти в кубінет, але жарт оцінив. Цікаві анімації персонажів та оточення додають грі певної динаміки. Та й взагалі всі ці взаємодії та загадка з паролем були досить влучними рішеннями. За час проходження в око впала тільки одна одруківка, яка не вплинула на сприйняття гри, а саме: «перелопатив весь в форум в пошуку». Також відмітив у коді цікаві коментарі, посміхнувся. Дякую. Тож, «Чи всі світи такі?» – це гра, що наштовхує на комплекс роздумів та переживань, де простота виявляється справжнім магнітом для гравця, де відкриваються двері у світ, і де віра та натхнення важливіша за будь-які навколишні сумніви. Дякую Вам за Вашу кропітку роботу та бажаю подальших професійних та творчих успіхів.

У грі «Чи всі світи такі?» відчувається простота, що приховує у собі зачатки геніальності. Цей твір можна порівняти з розкішною казкою, яка вражає своєю внутрішньою глибиною, прихованою за завісою простого, на перший погляд сюжету. Головний герой Метр вибирає незвичний шлях, шлях віри й відкриттів. Його внутрішня мета перетворюється на нашу гру – подорож у світ, де він намагається знайти не лише інші всесвіти, а й себе. Алегорія, яку гра створює через головного героя, глибока. Ця подорож відбиває натхненну сміливість віри в неможливе, попри наявність сумнівів та критики навколо. Грі вдається влучно відобразити внутрішній конфлікт Метра, який відображається у взаємодії гравця з навколишнім середовищем та його близьким оточенням. Але ця гра – це не лише думки й філософія. Вона веде нас до заглиблення у проблеми, які залишаються актуальними в реальному світі: нерозуміння, неприйняття, пошук власної ідентичності. Ці теми переплітаються з історією героя, даруючи нам можливість зануритися в його почуття і роздуми. Але у грі згадується Кубісвіт, який ще Кубі-що? Його ж не може існувати! (Пс, підіграй мені, вони здається спостерігають за нами…). Пішли? Що ж, здається тут залишилися тільки ми. Твої докази здалися мені цілком переконливими і я спробував знайти щось подібне до Е6174 в нашому світі. Здається я бачив їх. Цей світ… Вони дивилися на мене, точно так само. Дякую.. Що ж, відійдемо від цього ліричного етюду, і перейдемо до особливостей гри «Чи всі світи такі?». Перш за все, варто згадати цікаве та привітне початкове меню, яке доповнюється нічогеньким музичним супроводженням. І дякую, що подбав про безпеку моїх барабанних перетинок, відрегулювавши гучність, це дуже.. приємно. Загалом, я захоплений цією роботою, особливо зважаючи на той факт, що гра була розроблена однією людиною, це дуже гідний проєкт. З технічних особливостей реалізації, мені сподобалася інтерактивна взаємодія в комп’ютері, хоч я й не зміг повноцінно вийти в кубінет, але жарт оцінив. Цікаві анімації персонажів та оточення додають грі певної динаміки. Та й взагалі всі ці взаємодії та загадка з паролем були досить влучними рішеннями. За час проходження в око впала тільки одна одруківка, яка не вплинула на сприйняття гри, а саме: «перелопатив весь в форум в пошуку». Також відмітив у коді цікаві коментарі, посміхнувся. Дякую. Тож, «Чи всі світи такі?» – це гра, що наштовхує на комплекс роздумів та переживань, де простота виявляється справжнім магнітом для гравця, де відкриваються двері у світ, і де віра та натхнення важливіша за будь-які навколишні сумніви. Дякую Вам за Вашу кропітку роботу та бажаю подальших професійних та творчих успіхів.

Від гри «Між світів я зустрів тебе» на диво «приємно пахне апельсинами, корицею та чимось квітковим». Гра зустрічає нас приємним та теплим головним меню, де грає повільна, спокійна і, навіть, медитативна музика. З перших хвилин заряджаєшся певним настроєм, що виправдовується під час проходження сюжету. Під час першого проходження вирішив не виступати в ролі маньяка-переслідувача і був приємно здивований таким розвитком подій :D Але, що ж, якщо треба, то треба :D Романтика вимагає авантюр і я погодився ступити на цей шлях.. А далі… А далі Вас очікує незабутній, легкий, як цукрова вата, але водночас такий насичений художній стиль письма, що буде прослідковуватися в безмірних діалогах, описах та думках, де Ви обов’язково втратите плин часу. Щось я відволікся… Так ось, не декламуючи самого сюжету, можна відзначити, що гра сповнена чудернацьких пригод, неочікуваних поворотів і яскравої романтичної лінії. l’amour toujour, все як треба. Дослідивши всі можливі фінали, можу сміливо заявити, що це була неспішна, але дуже цікава подорож, особливо, що стосується позитивного фіналу. З інших особливостей, приємно, коли автор залишає свої цікаві коментарі в межах свого твору, але це більше до розв’язок. І, дійсно, етимологія Гамартії багато чого прояснює, проте й без цього сюжет є цільним та привабливим для ознайомлення й занурення. Що ж, гра також вражає приємною естетикою самої Гами (та її варіативності), невеликої кількості стильних та гармонійних фонів, але чомусь створюється враження, що часу було замало для такого великого за обсягом текстового витвору мистецтва. Силуети якось взагалі не сприймаються серйозною загрозою, хоч по тексту вони є досить страхітливими і…, скажімо, непередбачуваними. Графічний інтерфейс теж є цікавим. Також хочу подякувати, що завчасно відрегулювали гучність в грі, це така дрібниця, а завжди приємно, що про твої барабанні перетинки подбали. Цікаво було також дізнатися природу цього голосу, але знову ж таки, обійдемось лиш загальними згадками. До речі, як я вже зазначав, що гарний фінал є цікавішим за інші і тут справа не тільки в самому сюжеті. Ви матимете можливість побачити, як виглядає сам головний герой, ну… Майже 😊 . До того ж музика в фінальних сценах дуже комфортна. Що ж, а «я застряг у реальності». Дякую Вам за роботу Вашої команди.

Від гри «Між світів я зустрів тебе» на диво «приємно пахне апельсинами, корицею та чимось квітковим». Гра зустрічає нас приємним та теплим головним меню, де грає повільна, спокійна і, навіть, медитативна музика. З перших хвилин заряджаєшся певним настроєм, що виправдовується під час проходження сюжету. Під час першого проходження вирішив не виступати в ролі маньяка-переслідувача і був приємно здивований таким розвитком подій :D Але, що ж, якщо треба, то треба :D Романтика вимагає авантюр і я погодився ступити на цей шлях.. А далі… А далі Вас очікує незабутній, легкий, як цукрова вата, але водночас такий насичений художній стиль письма, що буде прослідковуватися в безмірних діалогах, описах та думках, де Ви обов’язково втратите плин часу. Щось я відволікся… Так ось, не декламуючи самого сюжету, можна відзначити, що гра сповнена чудернацьких пригод, неочікуваних поворотів і яскравої романтичної лінії. l’amour toujour, все як треба. Дослідивши всі можливі фінали, можу сміливо заявити, що це була неспішна, але дуже цікава подорож, особливо, що стосується позитивного фіналу. З інших особливостей, приємно, коли автор залишає свої цікаві коментарі в межах свого твору, але це більше до розв’язок. І, дійсно, етимологія Гамартії багато чого прояснює, проте й без цього сюжет є цільним та привабливим для ознайомлення й занурення. Що ж, гра також вражає приємною естетикою самої Гами (та її варіативності), невеликої кількості стильних та гармонійних фонів, але чомусь створюється враження, що часу було замало для такого великого за обсягом текстового витвору мистецтва. Силуети якось взагалі не сприймаються серйозною загрозою, хоч по тексту вони є досить страхітливими і…, скажімо, непередбачуваними. Графічний інтерфейс теж є цікавим. Також хочу подякувати, що завчасно відрегулювали гучність в грі, це така дрібниця, а завжди приємно, що про твої барабанні перетинки подбали. Цікаво було також дізнатися природу цього голосу, але знову ж таки, обійдемось лиш загальними згадками. До речі, як я вже зазначав, що гарний фінал є цікавішим за інші і тут справа не тільки в самому сюжеті. Ви матимете можливість побачити, як виглядає сам головний герой, ну… Майже 😊 . До того ж музика в фінальних сценах дуже комфортна. Що ж, а «я застряг у реальності». Дякую Вам за роботу Вашої команди.

Відлуння страхітливих подій минулого долають часовий простір у грі «Спокута». Вже з перших рядків, відчувається, що кожен крок межує між тонкою граню реальності та сутінками моторошної ретроспективи туману минулого. Страхітливого, але реального минулого, що переплітаючись з сучасністю, створює містично-страхітливу атмосферу, яка відіграє симфонію скорботи та жалю. Загальна стилістика меню у поєднанні з напруженою музикою створюють відповідний фундамент для подальшого екскурсу в історію. Інші опціональні вікна також виконані у подібній стилістиці, чого тільки вартує розділ прогресу, де можна дослідити музикальну скриньку та свої досягнення. Увага не обійшла стороною і курсор, що також гармонійно вписується в цю картину. Дослідивши усі можливі фінали та отримавши 11 сюжетних досягнень (та 12 додатково), можу відзначити, що події, які відбуваються з Лесею та … Скажімо, з Лесею, викликають певний, не найприємніший, спектр емоцій. Загальна атмосфера напруженості поступово підвищує свій градус і безпосередньо вимагає наших рішень. Але при цьому, що стосується самої реалізації гри – вона виконана на вищому рівні. Чорно-біла стилізована фотореалістична форма реалізації оточення, головні персонажі з надзвичайно широким спектром емоцій, моторошні силуети другорядних персонажів. Влучні анімаційні ряди, візуальні ефекти та фрагментарне озвучення. При цьому, кожен представлений персонаж обіграний та відчувається живим, таким, що володіє своїм характером, має свою мотивацію та минуле. І все це закріплюється доречним звуковим супроводженням. Означений комплекс параметрів створює надзвичайно сприйнятливі обставини для занурення в цю історію. Що стосується цікавих технічних рішень, то гра не обійшлася і без них, зокрема, що стосується інтерактивної вибірки, яка перевіряє когнітивні функції гравців та обмежує його в часі прийняття рішення. Загалом, грі «Спокута» є чим Вас вразити, сподіваюсь, «темрява повільно [відпустить Вас] зі своїх обіймів». Дякую Вам за можливість дослідити Вашу гру та бажаю подальших успіхів.

Відлуння страхітливих подій минулого долають часовий простір у грі «Спокута». Вже з перших рядків, відчувається, що кожен крок межує між тонкою граню реальності та сутінками моторошної ретроспективи туману минулого. Страхітливого, але реального минулого, що переплітаючись з сучасністю, створює містично-страхітливу атмосферу, яка відіграє симфонію скорботи та жалю. Загальна стилістика меню у поєднанні з напруженою музикою створюють відповідний фундамент для подальшого екскурсу в історію. Інші опціональні вікна також виконані у подібній стилістиці, чого тільки вартує розділ прогресу, де можна дослідити музикальну скриньку та свої досягнення. Увага не обійшла стороною і курсор, що також гармонійно вписується в цю картину. Дослідивши усі можливі фінали та отримавши 11 сюжетних досягнень (та 12 додатково), можу відзначити, що події, які відбуваються з Лесею та … Скажімо, з Лесею, викликають певний, не найприємніший, спектр емоцій. Загальна атмосфера напруженості поступово підвищує свій градус і безпосередньо вимагає наших рішень. Але при цьому, що стосується самої реалізації гри – вона виконана на вищому рівні. Чорно-біла стилізована фотореалістична форма реалізації оточення, головні персонажі з надзвичайно широким спектром емоцій, моторошні силуети другорядних персонажів. Влучні анімаційні ряди, візуальні ефекти та фрагментарне озвучення. При цьому, кожен представлений персонаж обіграний та відчувається живим, таким, що володіє своїм характером, має свою мотивацію та минуле. І все це закріплюється доречним звуковим супроводженням. Означений комплекс параметрів створює надзвичайно сприйнятливі обставини для занурення в цю історію. Що стосується цікавих технічних рішень, то гра не обійшлася і без них, зокрема, що стосується інтерактивної вибірки, яка перевіряє когнітивні функції гравців та обмежує його в часі прийняття рішення. Загалом, грі «Спокута» є чим Вас вразити, сподіваюсь, «темрява повільно [відпустить Вас] зі своїх обіймів». Дякую Вам за можливість дослідити Вашу гру та бажаю подальших успіхів.

Перш за все хочу попросити у Вас контакт юриста, що складав цю Користувацьку угоду. Порушення прав людини на вільний вибір місця проживання, порушення захисту особистих даних та дотримання законодавства про конфіденційність, порушення права на свободу спілкування, порушення міжнародних та національних законів, порушення прав особи на здоров’я та безпеку, порушення основних принципів відносин між фізичними особами та організаціями, порушення етичних і правових норм. І це тільки початок? Хіба ж не казка? :D Мені, безперечно, знадобиться така людина. Що ж, перейдемо від жартів до чогось більш серйозного. Гра «Проєкт Камі» демонструє відмінно-божевільний експеримент, де гравці перетворюються на піддослідних, а їхні рішення ліплять сюжет цієї віртуальної подорожі. Це неймовірне видовище, що доповнюється величезним внутрішнім світом гри, що декламується персонажами, оточенням та випробуваннями. Підкріплюється божественним художнім стилем реалізації всіх графічних елементів, оточення та персонажів та закріплюється неймовірним звуковим супроводом і озвученням. Перед вами двері, які Вам треба пройти 4 рази (😊), але випробування відбуваються й внутрішньо – випробування індивідуальності, милосердя, спокус та навіть моральні дилеми. Кожна кімната – визначає вашу силу волі, доброту, відданість і рішучість. Ну чи просто, чи достатньо Ви зійшли з глузду). Кожна кімната має власну атмосферу, що пронизана непередбачуваністю, метафорами, і, інколи, релігійними відсилками. Віртуозно деталізовані середовища допомагають поглибити вас у сюжет та, насамперед, збуджують почуття. Спілкування з асистенткою та графом Фурфуром – це окремий витвір мистецтва, який, опосередковано, створює визначну частину загальної атмосфери. У світі «Проекту Камі» не має місця шаблонності, лише божевіллю. Окремої уваги вартують і анімації, що час від часу можна побачити на екрані. Технічна реалізація також не пасе задніх, в грі навіть встановлене обмеження для довжини імені асистентки. Також, гра надає можливості для інтерактивної взаємодії з оточенням, одна тільки лінія взаємодії з лялькою, кхм, перепрошую, графинею Фуфу, чого вартує. Такі дії досить серйозно розвивають сюжет, але значну його частину можна просто проґавити, випробовуючи свою вдачу в тих кімнатах (тож будьте уважні, там багато цікавого). На додачу гра має ряд цікавих снів-жахів 😊 . Фінальні розв’язки, дійсно, відповідають опису «один краще за інший», але хоч так :D . Досліджуючи файли гри, неодноразово посміхнувся через вміст теки Gui 😊 . Але ж працює). Загалом, підбиваючи підсумки, можу сказати, що «Проєкт Камі» – це надзвичайно атмосферна гра, в яку хочеться поринати з головою, ну і їхати кукухою, тільки за тіло Вам ще прийдеться поборотися з Державними установами). Дякую Вам за цікавий ігровий досвід та бажаю подальших успіхів.

Перш за все хочу попросити у Вас контакт юриста, що складав цю Користувацьку угоду. Порушення прав людини на вільний вибір місця проживання, порушення захисту особистих даних та дотримання законодавства про конфіденційність, порушення права на свободу спілкування, порушення міжнародних та національних законів, порушення прав особи на здоров’я та безпеку, порушення основних принципів відносин між фізичними особами та організаціями, порушення етичних і правових норм. І це тільки початок? Хіба ж не казка? :D Мені, безперечно, знадобиться така людина. Що ж, перейдемо від жартів до чогось більш серйозного. Гра «Проєкт Камі» демонструє відмінно-божевільний експеримент, де гравці перетворюються на піддослідних, а їхні рішення ліплять сюжет цієї віртуальної подорожі. Це неймовірне видовище, що доповнюється величезним внутрішнім світом гри, що декламується персонажами, оточенням та випробуваннями. Підкріплюється божественним художнім стилем реалізації всіх графічних елементів, оточення та персонажів та закріплюється неймовірним звуковим супроводом і озвученням. Перед вами двері, які Вам треба пройти 4 рази (😊), але випробування відбуваються й внутрішньо – випробування індивідуальності, милосердя, спокус та навіть моральні дилеми. Кожна кімната – визначає вашу силу волі, доброту, відданість і рішучість. Ну чи просто, чи достатньо Ви зійшли з глузду). Кожна кімната має власну атмосферу, що пронизана непередбачуваністю, метафорами, і, інколи, релігійними відсилками. Віртуозно деталізовані середовища допомагають поглибити вас у сюжет та, насамперед, збуджують почуття. Спілкування з асистенткою та графом Фурфуром – це окремий витвір мистецтва, який, опосередковано, створює визначну частину загальної атмосфери. У світі «Проекту Камі» не має місця шаблонності, лише божевіллю. Окремої уваги вартують і анімації, що час від часу можна побачити на екрані. Технічна реалізація також не пасе задніх, в грі навіть встановлене обмеження для довжини імені асистентки. Також, гра надає можливості для інтерактивної взаємодії з оточенням, одна тільки лінія взаємодії з лялькою, кхм, перепрошую, графинею Фуфу, чого вартує. Такі дії досить серйозно розвивають сюжет, але значну його частину можна просто проґавити, випробовуючи свою вдачу в тих кімнатах (тож будьте уважні, там багато цікавого). На додачу гра має ряд цікавих снів-жахів 😊 . Фінальні розв’язки, дійсно, відповідають опису «один краще за інший», але хоч так :D . Досліджуючи файли гри, неодноразово посміхнувся через вміст теки Gui 😊 . Але ж працює). Загалом, підбиваючи підсумки, можу сказати, що «Проєкт Камі» – це надзвичайно атмосферна гра, в яку хочеться поринати з головою, ну і їхати кукухою, тільки за тіло Вам ще прийдеться поборотися з Державними установами). Дякую Вам за цікавий ігровий досвід та бажаю подальших успіхів.

Дивно-моторошна гра «Сховані від життя» – демонструє неоднозначний шлях головної героїні, ляльки, що долає кипу труднощів задля того, щоб пізнати барви життя. Стилістика гри виконана у чорно-білих тонах та тримає гравця в напружені. Переважна більшість оточення виглядає досить моторошно та недоброзичливо, але головна героїня знаходить в собі сили боротися, попри всі труднощі, попри переламані ноги. Єдиним бодай трохи позитивним персонажем, окрім самої ляльки на всьому шляху трапляється птах, що спеціалізується на доставці загублених речей і дуже пишається своїм незвичним призначенням, хоч його товариство його не сприймає. Як і ляльку не сприймає її. А інші бажають лише використовувати та насолоджуватися її красою. Локації є цікавими та так само моторошними. Гра наповнена глибокого метафоричного сенсу і може трактуватися глибше, ніж здається на перший погляд. Що ж стосується технічної складової, то гра містить цікаву систему інвентарю, яка декілька разів буде використана під час самої гри та інтерактивну гру з пошуком об’єктів. Також Ви маєте можливість отримати досягнення, хоч поки і безальтернативно. Гра може похизуватися стильним моторошним меню та загальною темно-страхітницькою атмосферою, що підкреслюється унікальним художнім стилем. Стосовно моменту, коли ляльці пропонується обрати сторону, вийшло трохи кумедно, коли ти вводиш ну щось дуже безглузде і досягаєш фіналу. Загалом, відчувається, що гра ще має величезний потенціал, зокрема, що стосується подальшого розвитку сюжету та варіативності. Було декілька одруківок: «Покинутих відголоски», «оіч», але вони не впливають на сприйняття гри. Дякуємо Вам за Ваш проєкт та бажаємо Вам натхнення.

Дивно-моторошна гра «Сховані від життя» – демонструє неоднозначний шлях головної героїні, ляльки, що долає кипу труднощів задля того, щоб пізнати барви життя. Стилістика гри виконана у чорно-білих тонах та тримає гравця в напружені. Переважна більшість оточення виглядає досить моторошно та недоброзичливо, але головна героїня знаходить в собі сили боротися, попри всі труднощі, попри переламані ноги. Єдиним бодай трохи позитивним персонажем, окрім самої ляльки на всьому шляху трапляється птах, що спеціалізується на доставці загублених речей і дуже пишається своїм незвичним призначенням, хоч його товариство його не сприймає. Як і ляльку не сприймає її. А інші бажають лише використовувати та насолоджуватися її красою. Локації є цікавими та так само моторошними. Гра наповнена глибокого метафоричного сенсу і може трактуватися глибше, ніж здається на перший погляд. Що ж стосується технічної складової, то гра містить цікаву систему інвентарю, яка декілька разів буде використана під час самої гри та інтерактивну гру з пошуком об’єктів. Також Ви маєте можливість отримати досягнення, хоч поки і безальтернативно. Гра може похизуватися стильним моторошним меню та загальною темно-страхітницькою атмосферою, що підкреслюється унікальним художнім стилем. Стосовно моменту, коли ляльці пропонується обрати сторону, вийшло трохи кумедно, коли ти вводиш ну щось дуже безглузде і досягаєш фіналу. Загалом, відчувається, що гра ще має величезний потенціал, зокрема, що стосується подальшого розвитку сюжету та варіативності. Було декілька одруківок: «Покинутих відголоски», «оіч», але вони не впливають на сприйняття гри. Дякуємо Вам за Ваш проєкт та бажаємо Вам натхнення.

Ми невпинно працюємо над написанням відгуку нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-сорок-вісім до системи гри «єВихід».

Федоров Михайло Альбертович, Міністр цифрової трансформації України особисто передає Вам вдячність команди Міністерства цифрової трансформації за розробку сервісів «єВихід», під реєстраційним номером нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-сім-мільйонів-п’ятдесят-три-тисячі-двісті-три, що діє відповідно до сертифіката державної експертизи Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України номер нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-шістдесят-п’ять-тисяч-триста-один та «єХтось», під реєстраційним номером нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-сім-мільйонів-п’ятдесят-три-тисячі-двісті-п’ять, що діє відповідно до сертифіката державної експертизи Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України номер нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-шістдесят-п’ять-тисяч-п’ятсот-тридцять-сім, що повинні стати універсальними інструментами для громадян у сфері електронних довірчих послуг, відповідно до Статті 7 Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Вам надано доступ до:

• Розгляду пропозицій (зауважень) суб’єктів відносин у сфері електронних довірчих послуг щодо удосконалення державного регулювання сфери електронних довірчих послуг;
• Надання суб’єктам відносин у сфері електронних довірчих послуг консультації з питань, пов’язаних з наданням електронних довірчих послуг;
• Проведення оцінки стану розвитку сфери електронних довірчих послуг за результатами проведення аналізу інформації про діяльність асистентів електронних довірчих послуг «єВихід» та «єХтось» та засвідчувального центру;
• Здійснення інших повноважень у сфері електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації, визначених законом.

Команда Міністерства цифрової трансформації надає Вам ряд рекомендацій стосовно провадження електронних довірчих послуг:

• Створення елементів налаштувань або ж інших графічних елементів регулювання аудіо каналу, будь-яка форма відмови, каратиметься;
• Провести аудит графічного інтерфейсу в режимі «silentium», щоб сформувати чіткий доступ громадян до електронних довірчих послуг, будь-яка форма відмови, каратиметься;
• Відзначити розробника озвучування електронних довірчих послуг «єВихід» та «єХтось» і додати його до списку контактів, будь-яка форма відмови, каратиметься;
• Надати команді розробників сервісів електронних довірчих послуг «єВихід» та «єХтось» партнерів та помешкання у системі «єВихід», позачергово – не пручайтеся, це скоро мине.

Дуже затишно! Дякую.

Ми невпинно працюємо над написанням відгуку нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-сорок-вісім до системи гри «єВихід».

Федоров Михайло Альбертович, Міністр цифрової трансформації України особисто передає Вам вдячність команди Міністерства цифрової трансформації за розробку сервісів «єВихід», під реєстраційним номером нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-сім-мільйонів-п’ятдесят-три-тисячі-двісті-три, що діє відповідно до сертифіката державної експертизи Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України номер нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-шістдесят-п’ять-тисяч-триста-один та «єХтось», під реєстраційним номером нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-сім-мільйонів-п’ятдесят-три-тисячі-двісті-п’ять, що діє відповідно до сертифіката державної експертизи Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України номер нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-нуль-шістдесят-п’ять-тисяч-п’ятсот-тридцять-сім, що повинні стати універсальними інструментами для громадян у сфері електронних довірчих послуг, відповідно до Статті 7 Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Вам надано доступ до:

• Розгляду пропозицій (зауважень) суб’єктів відносин у сфері електронних довірчих послуг щодо удосконалення державного регулювання сфери електронних довірчих послуг;
• Надання суб’єктам відносин у сфері електронних довірчих послуг консультації з питань, пов’язаних з наданням електронних довірчих послуг;
• Проведення оцінки стану розвитку сфери електронних довірчих послуг за результатами проведення аналізу інформації про діяльність асистентів електронних довірчих послуг «єВихід» та «єХтось» та засвідчувального центру;
• Здійснення інших повноважень у сфері електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації, визначених законом.

Команда Міністерства цифрової трансформації надає Вам ряд рекомендацій стосовно провадження електронних довірчих послуг:

• Створення елементів налаштувань або ж інших графічних елементів регулювання аудіо каналу, будь-яка форма відмови, каратиметься;
• Провести аудит графічного інтерфейсу в режимі «silentium», щоб сформувати чіткий доступ громадян до електронних довірчих послуг, будь-яка форма відмови, каратиметься;
• Відзначити розробника озвучування електронних довірчих послуг «єВихід» та «єХтось» і додати його до списку контактів, будь-яка форма відмови, каратиметься;
• Надати команді розробників сервісів електронних довірчих послуг «єВихід» та «єХтось» партнерів та помешкання у системі «єВихід», позачергово – не пручайтеся, це скоро мине.

Дуже затишно! Дякую.

У світі пікселів та віртуальних вампірів «VR Vampire» перед гравцем постає нетипова історія про кровососів, що підігріває Вашу кров (звичайно, для вампірів, а як ще інакше). Гра «VR Vampire» демонструє простий повчальний мотив, що розкривається через призму справжньої дружби. Цей невеликий момент нагадує, що найцінніший артефакт в грі життя – це здатність до міжособистісної взаємодії, яке перемагає навіть найскладніші хакерські шкідливі програмні засоби. Гра містить 2 діаметрально протилежні фінали, що формується відповідно до рішень гравця, де кожен з них вимальований по своєму геніально, контрастуючи від відображення сили дружби до картини пекельно-драйвової м'ясорубки, де треба «випити усю їх кров». Гра містить заворожуючу атмосферу, що простирається ще з головно меню та доповнюється доречним музикальним супроводом. Музика відрегульована завчасно, тож ніхто пити кров з Ваших вух не буде, дякую. Гра також має чудовий графічний інтерфейс, оточення та цікаву стилістику оформлення персонажів, що відчуваються досить живими та наповненими. У відповідні моменти гра додає динаміки, використовуючи запальну музику, що ще більше впливає на атмосферу. Єдине, що викликало питання по сюжету, то це як співвідносять слова «дуель» та «королівська битва»? :D Бо, наче, в їх етимології зазначені протилежні значення, але якщо це просто умовність внутрішньої гри, то вийшло досить цікаво 😊 . Що ж, наче попив томатного соку, дякую Вам за спектр отриманих вражень. Бажаю Вам подальших успіхів :З .

У світі пікселів та віртуальних вампірів «VR Vampire» перед гравцем постає нетипова історія про кровососів, що підігріває Вашу кров (звичайно, для вампірів, а як ще інакше). Гра «VR Vampire» демонструє простий повчальний мотив, що розкривається через призму справжньої дружби. Цей невеликий момент нагадує, що найцінніший артефакт в грі життя – це здатність до міжособистісної взаємодії, яке перемагає навіть найскладніші хакерські шкідливі програмні засоби. Гра містить 2 діаметрально протилежні фінали, що формується відповідно до рішень гравця, де кожен з них вимальований по своєму геніально, контрастуючи від відображення сили дружби до картини пекельно-драйвової м'ясорубки, де треба «випити усю їх кров». Гра містить заворожуючу атмосферу, що простирається ще з головно меню та доповнюється доречним музикальним супроводом. Музика відрегульована завчасно, тож ніхто пити кров з Ваших вух не буде, дякую. Гра також має чудовий графічний інтерфейс, оточення та цікаву стилістику оформлення персонажів, що відчуваються досить живими та наповненими. У відповідні моменти гра додає динаміки, використовуючи запальну музику, що ще більше впливає на атмосферу. Єдине, що викликало питання по сюжету, то це як співвідносять слова «дуель» та «королівська битва»? :D Бо, наче, в їх етимології зазначені протилежні значення, але якщо це просто умовність внутрішньої гри, то вийшло досить цікаво 😊 . Що ж, наче попив томатного соку, дякую Вам за спектр отриманих вражень. Бажаю Вам подальших успіхів :З .

Таємничість обставин відкриває вікно в майбутнє, а кожен кадр цього вікна заповнений непередбачуваними описами життя героїв гри «Листоноша Еві з ковчега Аврора». Графічний пейзаж гри розкривається перед нами у відтінках глибокого мінливого пурпурного, як відображення душі героїв, замкнених у великих металевих обіймах Аврори. Цей ковчег став не тільки укриттям від загроз зовнішнього світу, а й святинею для переосмислення життя. Кожен куток і коридор цього механічного міста проймає дихання відчайдушності та надії, витканого із рішучості Єві, маленької листоноші, яка несе важливі послання його мешканцям. Сіра реальність постапокаліптичного світу набуває барв і виразності завдяки допитливому погляду головної героїні. Її відчуття відлунюють у кожному кроці, адже життя в Аврорі не обмежується лише металевими стінами. Еві сполучає, ловить вітерець змін і доставляє важливі послання всім своїм «сусідам». Події гри сповнені розколів, які відображають біль та надію. Батько, що зникає, стає метафорою невпинного прагнення знайти втрачене, виходячи за межі відомого й шукаючи щось, що перебуває далеко за горизонтом. Але, все ж, перше, що Ви побачите – це неймовірно стильне та анімоване початкове меню, яке в такт з атмосферною музикою запросить Вас до цієї подорожі. Гра виконана в стилістиці піксель-арт та має горстку надзвичайно проникливих та живих персонажів, а також декілька локацій з унікальними фонами та анімаціями. Гра пролетить дуже швидко, але, зазираючи під капот, можна побачити, що для цієї феєрії було розроблено понад 300 графічних елементів, лишенько, яка ж це грандіозна робота. Серед особливостей гри, – можливість інтерактивно досліджувати оточення, яке є надзвичайно цікавим та виконує роль великого путівника, що розповідає історію цього світу через світосприйняття маленької дівчинки Еві. Гра містить цікаве звукове супроводження, особливо, що стосується кімнати Бертолів, ці котики – це просто дещо. Також, уваги заслуговує той факт, що гра була розроблена однією людиною. Загалом ця кінетична новела розповідає досить сумну історію, але залишає по собі тільки приємні враження. В грі була знайдена тільки одна одруківка «звічною», що не вплинуло на сприйняття гри. У світі, де велике-велике дерево тримає небо та дарує можливість на життя, «Листоноша Еві з ковчега Аврора» виступає не лише як гра, а як поетична алегорія, яка нагадує, що суть темряві полягає не лише в тому, що загублено, а й у тому, що ще можна знайти. Дякую, Вам за можливість зануритися в цю історію.

Таємничість обставин відкриває вікно в майбутнє, а кожен кадр цього вікна заповнений непередбачуваними описами життя героїв гри «Листоноша Еві з ковчега Аврора». Графічний пейзаж гри розкривається перед нами у відтінках глибокого мінливого пурпурного, як відображення душі героїв, замкнених у великих металевих обіймах Аврори. Цей ковчег став не тільки укриттям від загроз зовнішнього світу, а й святинею для переосмислення життя. Кожен куток і коридор цього механічного міста проймає дихання відчайдушності та надії, витканого із рішучості Єві, маленької листоноші, яка несе важливі послання його мешканцям. Сіра реальність постапокаліптичного світу набуває барв і виразності завдяки допитливому погляду головної героїні. Її відчуття відлунюють у кожному кроці, адже життя в Аврорі не обмежується лише металевими стінами. Еві сполучає, ловить вітерець змін і доставляє важливі послання всім своїм «сусідам». Події гри сповнені розколів, які відображають біль та надію. Батько, що зникає, стає метафорою невпинного прагнення знайти втрачене, виходячи за межі відомого й шукаючи щось, що перебуває далеко за горизонтом. Але, все ж, перше, що Ви побачите – це неймовірно стильне та анімоване початкове меню, яке в такт з атмосферною музикою запросить Вас до цієї подорожі. Гра виконана в стилістиці піксель-арт та має горстку надзвичайно проникливих та живих персонажів, а також декілька локацій з унікальними фонами та анімаціями. Гра пролетить дуже швидко, але, зазираючи під капот, можна побачити, що для цієї феєрії було розроблено понад 300 графічних елементів, лишенько, яка ж це грандіозна робота. Серед особливостей гри, – можливість інтерактивно досліджувати оточення, яке є надзвичайно цікавим та виконує роль великого путівника, що розповідає історію цього світу через світосприйняття маленької дівчинки Еві. Гра містить цікаве звукове супроводження, особливо, що стосується кімнати Бертолів, ці котики – це просто дещо. Також, уваги заслуговує той факт, що гра була розроблена однією людиною. Загалом ця кінетична новела розповідає досить сумну історію, але залишає по собі тільки приємні враження. В грі була знайдена тільки одна одруківка «звічною», що не вплинуло на сприйняття гри. У світі, де велике-велике дерево тримає небо та дарує можливість на життя, «Листоноша Еві з ковчега Аврора» виступає не лише як гра, а як поетична алегорія, яка нагадує, що суть темряві полягає не лише в тому, що загублено, а й у тому, що ще можна знайти. Дякую, Вам за можливість зануритися в цю історію.

Гра «Alice» – це незвичний шедевр, який здатен розкрити перед гравцем палітру найтепліших почуттів та емоцій. Кожен елемент гри, будь то діалоги персонажів чи візуальний дизайн світу, – пронизаний відтінками ніжності та різнобарв'ям позитивних спогадів. Коли перетинаєш поріг гри, відчуваєш, наче відкриваєш вікно до світу дитячих днів та теплих спогадів. Цей світ вабить своєю чарівністю та здатністю перенести гравця у дитинство, майже на рівні якоїсь емпатійної Конфабуляції. Поза будь-якої лірики, майстерність використання слів та описів приємних спогадів героїв викликає надзвичайно теплі почуття всередині. Щось в цьому є таке магічне. Закінчуючи гру, відчуваєш, ніби залишаєш частинку себе в цьому дивовижному світі. Фінал залишає дивовижно-сумний шлейф почуттів, нагадуючи, про важливість цінування кожного моменту нашого життя, важливість проявів любові та тепла до близьких нам людей та необхідності контролю своїх гарячих та необдуманих слів та дій. Але водночас, гра здатна Вас здивувати й деталізованими та сповненими сенсу елементами оточення, емоційною Алісою та, звичайно, неповторною стилістикою оформлення. Початкове меню та музичний супровід також викликають необхідну зацікавленість. Можливість вибору, як вже зазначалось іншими гравцями, розкриває ці самі спогади, але, те, що їх можна слухати повторно трохи збиває з пантелику. У око впала усього одна одруківка «Повернишся», що не вплинуло на сприйняття гри. Дякую Вам за Ваш титанічний труд одинака-розробника та бажаю Вам подальших успіхів з цим та майбутніми проєктами.

Гра «Alice» – це незвичний шедевр, який здатен розкрити перед гравцем палітру найтепліших почуттів та емоцій. Кожен елемент гри, будь то діалоги персонажів чи візуальний дизайн світу, – пронизаний відтінками ніжності та різнобарв'ям позитивних спогадів. Коли перетинаєш поріг гри, відчуваєш, наче відкриваєш вікно до світу дитячих днів та теплих спогадів. Цей світ вабить своєю чарівністю та здатністю перенести гравця у дитинство, майже на рівні якоїсь емпатійної Конфабуляції. Поза будь-якої лірики, майстерність використання слів та описів приємних спогадів героїв викликає надзвичайно теплі почуття всередині. Щось в цьому є таке магічне. Закінчуючи гру, відчуваєш, ніби залишаєш частинку себе в цьому дивовижному світі. Фінал залишає дивовижно-сумний шлейф почуттів, нагадуючи, про важливість цінування кожного моменту нашого життя, важливість проявів любові та тепла до близьких нам людей та необхідності контролю своїх гарячих та необдуманих слів та дій. Але водночас, гра здатна Вас здивувати й деталізованими та сповненими сенсу елементами оточення, емоційною Алісою та, звичайно, неповторною стилістикою оформлення. Початкове меню та музичний супровід також викликають необхідну зацікавленість. Можливість вибору, як вже зазначалось іншими гравцями, розкриває ці самі спогади, але, те, що їх можна слухати повторно трохи збиває з пантелику. У око впала усього одна одруківка «Повернишся», що не вплинуло на сприйняття гри. Дякую Вам за Ваш титанічний труд одинака-розробника та бажаю Вам подальших успіхів з цим та майбутніми проєктами.

Схований за легким та дотепним виглядом, цей твір пронизаний глибоким сенсом та зворушливою історією. Соломія веде нас по закуточках своєї свідомості, шукаючи ключі-фрагменти свого життя, неначе збираючи їх в цільний пазл. Кожен крок, кожен згаданий об'єкт – це форматована сутність минулого, що відновлюється та відображається візуально перед гравцем. Кіт – агент супроводу, перетворюється на справжній голос розуму, що пильно стежить за долею Соломії, ніби пружина, що тягне її знову і знову до реальності. У кожному муркотінні криється піклування, що не тільки рятує від забуття, але й торкається найтонших струн душі. Спогади розплітаються як нитки, але часом ми помиляємося у власних переплетіннях. Фінали ведуть гравця через різні стани усвідомлення. Вони випромінюють зміну, яка відбувається, коли Соломія усвідомлює реальність, але лише придивившись глибше, ми розгадуємо метафоричний пазл, що відкриває складну картину людської душі. «Чи мріють коти про деруни?» – це гра, яка змушує нас зупинитись, відчути кожну хвилину й осмислити кожен шматочок свого буття. Вона нагадує нам про важливість миттєвостей. Здавалося б, ця історія щедра на позитив, на радість від кумедних пригод, коли дівчина та кіт спільно малюють, слухаю пісні та готують деруни. Але чи варто просто пливти по поверхні, коли на дні душі чатує біль, біль від усвідомлення про втрачені зв’язки? Бабуся, що розповідає історію, стає символом тих дрібних втрат, які нам здаються незначними, але вони нагадують про себе, як легкий шепіт вітру. І ось, в останніх акордах гри, виявляється справжній сенс – усі ті миті, навіть якщо вони виявляються лише ілюзією, варто цінувати. Як найсмачніші деруни, які готуються зі старанністю та любов’ю, – вони здатні нагадати про радість і глибину буття. Захований в глибинах гри глибокий сенс стосується не тільки пам'яті, а й втрати та віднайдення себе. Три різні фінали, які мов нитки Аріадни, провадять нас крізь лабіринт порушеної свідомості. Перший прекрасний етюд, де віддзеркалюється важливість зв’язку між поколіннями, другий – як глибока відданість мрії, що може бути кращим другом, але і найбільшою ілюзією, третій – як токсична реальність, коли відсутність пам'яті веде до анігіляції. Попри захопливо-важку історію, гра має візуально пропрацьованих та сповнених сенсу персонажів, що заворожують око, а варіативність емоційного спектра не дозволяє занудьгувати. Чудові стилістичні фони, що мають інтерактивні елементи, які залучають гравця до прямої взаємодії та дослідження цього світу. Гра також зачаровує стартовими елементами, такими як паралакс в головному меню, приємним музичним супроводом, над-милим курсором та гармонійно стилізованими опціональними вікнами (особливо, що стосується збережень). Також, варто відзначити, що гучність відрегульована за замовченням, тобто про Вашу «акустичну безпеку» подбали завчасно, дякую. Історія насичена веселими та доречними жартами, їх тут ну дуже багато, що початково відводить очі від головної проблематики. Інтерактивний пазл, власне також символізує понівечене світосприйняття, що розділяється на друзки, але може бути складений наново. Гра «Чи мріють коти про деруни?» – це не просто пригода, а справжня мандрівка до найглибших закуточків людської душі. Так, цінуйте ж кожну мить та їжте деруни, додавайте сметанки та не забувайте ділитися зі своїм котиком. Дякую Вам за Вашу роботу.

Схований за легким та дотепним виглядом, цей твір пронизаний глибоким сенсом та зворушливою історією. Соломія веде нас по закуточках своєї свідомості, шукаючи ключі-фрагменти свого життя, неначе збираючи їх в цільний пазл. Кожен крок, кожен згаданий об'єкт – це форматована сутність минулого, що відновлюється та відображається візуально перед гравцем. Кіт – агент супроводу, перетворюється на справжній голос розуму, що пильно стежить за долею Соломії, ніби пружина, що тягне її знову і знову до реальності. У кожному муркотінні криється піклування, що не тільки рятує від забуття, але й торкається найтонших струн душі. Спогади розплітаються як нитки, але часом ми помиляємося у власних переплетіннях. Фінали ведуть гравця через різні стани усвідомлення. Вони випромінюють зміну, яка відбувається, коли Соломія усвідомлює реальність, але лише придивившись глибше, ми розгадуємо метафоричний пазл, що відкриває складну картину людської душі. «Чи мріють коти про деруни?» – це гра, яка змушує нас зупинитись, відчути кожну хвилину й осмислити кожен шматочок свого буття. Вона нагадує нам про важливість миттєвостей. Здавалося б, ця історія щедра на позитив, на радість від кумедних пригод, коли дівчина та кіт спільно малюють, слухаю пісні та готують деруни. Але чи варто просто пливти по поверхні, коли на дні душі чатує біль, біль від усвідомлення про втрачені зв’язки? Бабуся, що розповідає історію, стає символом тих дрібних втрат, які нам здаються незначними, але вони нагадують про себе, як легкий шепіт вітру. І ось, в останніх акордах гри, виявляється справжній сенс – усі ті миті, навіть якщо вони виявляються лише ілюзією, варто цінувати. Як найсмачніші деруни, які готуються зі старанністю та любов’ю, – вони здатні нагадати про радість і глибину буття. Захований в глибинах гри глибокий сенс стосується не тільки пам'яті, а й втрати та віднайдення себе. Три різні фінали, які мов нитки Аріадни, провадять нас крізь лабіринт порушеної свідомості. Перший прекрасний етюд, де віддзеркалюється важливість зв’язку між поколіннями, другий – як глибока відданість мрії, що може бути кращим другом, але і найбільшою ілюзією, третій – як токсична реальність, коли відсутність пам'яті веде до анігіляції. Попри захопливо-важку історію, гра має візуально пропрацьованих та сповнених сенсу персонажів, що заворожують око, а варіативність емоційного спектра не дозволяє занудьгувати. Чудові стилістичні фони, що мають інтерактивні елементи, які залучають гравця до прямої взаємодії та дослідження цього світу. Гра також зачаровує стартовими елементами, такими як паралакс в головному меню, приємним музичним супроводом, над-милим курсором та гармонійно стилізованими опціональними вікнами (особливо, що стосується збережень). Також, варто відзначити, що гучність відрегульована за замовченням, тобто про Вашу «акустичну безпеку» подбали завчасно, дякую. Історія насичена веселими та доречними жартами, їх тут ну дуже багато, що початково відводить очі від головної проблематики. Інтерактивний пазл, власне також символізує понівечене світосприйняття, що розділяється на друзки, але може бути складений наново. Гра «Чи мріють коти про деруни?» – це не просто пригода, а справжня мандрівка до найглибших закуточків людської душі. Так, цінуйте ж кожну мить та їжте деруни, додавайте сметанки та не забувайте ділитися зі своїм котиком. Дякую Вам за Вашу роботу.

Гра «Відчуття вогню» – це гарно продумана та детальна історія про *** (уряд слідкує за нами, краще б Ви не писали про це так відкрито), кхм, «звичайну» дівчинку з незвичним потенціалом, що знаходиться в центрі подій, які вона так впевнено уникали більшість свого життя. Гра «Відчуття вогню» розкриває кожного персонажа, надаючи йому свої унікальні характери, що проявляються протягом усього сюжету та обов’язково вплинуть на його розв’язок, не без участі гравця, звісно, ж. Одразу відмічу, що розв’язків тут дійсно багацько (8 альтернативних фіналів, Карл) і, щоб отримати їх всіх, Вам знадобиться витрати певний час, але загалом, всі вони є логічно обумовленими та яскраво, як спалах вогню, демонструють нам наслідки наших рішень. Спочатку трошки дивувало, як так в цьому світі все збіглося, що всі центральні герої так переплелись, але це було досить цікаво). Попри це, гра також вражає запальними анімаціями, що простежуються ще з початкового меню та інфернального курсорчику. Візуалізація персонажів та їх міміки є цікавою, можливо, якщо у Вас буде, в подальшому час та натхнення, зробити їм по декілька поз, це значним чином підвищило б динаміку у Вашому проєкті. Приємно здивувало та навіть вразило виконання Вашої авторської пісні «Гори», через це моє проходження відклалась на час її виконання 🔥 ❤️ . Але і під час гри звукове супроводження є доречним та гармонійним. Серед особливостей гри, вона містить величезну кількість виборів, що, як все зазначалось, визначають фінали. Також гра періодично демонструє як саме наше рішення вплине на сюжет завчасно, описуючи стан відносин персонажів. Гра має цікаву реалізацію телефону 😊 . Анімації з частками іскор та падінням листків дуже гарно вписується у загальну картину та представлені фони. Погоджусь з іншими коментаторами, як працює пазл теж зрозумів не одразу, але було весело 😊 . Ви навіть змалювали архітектуру Львівської опери – це бездоганно 💔 . Під час проходження помітив усього одну веселу одруківку «шпарпетку». Дякую Вам за Вашу роботу та представлену гру. 

Гра «Відчуття вогню» – це гарно продумана та детальна історія про *** (уряд слідкує за нами, краще б Ви не писали про це так відкрито), кхм, «звичайну» дівчинку з незвичним потенціалом, що знаходиться в центрі подій, які вона так впевнено уникали більшість свого життя. Гра «Відчуття вогню» розкриває кожного персонажа, надаючи йому свої унікальні характери, що проявляються протягом усього сюжету та обов’язково вплинуть на його розв’язок, не без участі гравця, звісно, ж. Одразу відмічу, що розв’язків тут дійсно багацько (8 альтернативних фіналів, Карл) і, щоб отримати їх всіх, Вам знадобиться витрати певний час, але загалом, всі вони є логічно обумовленими та яскраво, як спалах вогню, демонструють нам наслідки наших рішень. Спочатку трошки дивувало, як так в цьому світі все збіглося, що всі центральні герої так переплелись, але це було досить цікаво). Попри це, гра також вражає запальними анімаціями, що простежуються ще з початкового меню та інфернального курсорчику. Візуалізація персонажів та їх міміки є цікавою, можливо, якщо у Вас буде, в подальшому час та натхнення, зробити їм по декілька поз, це значним чином підвищило б динаміку у Вашому проєкті. Приємно здивувало та навіть вразило виконання Вашої авторської пісні «Гори», через це моє проходження відклалась на час її виконання 🔥 ❤️ . Але і під час гри звукове супроводження є доречним та гармонійним. Серед особливостей гри, вона містить величезну кількість виборів, що, як все зазначалось, визначають фінали. Також гра періодично демонструє як саме наше рішення вплине на сюжет завчасно, описуючи стан відносин персонажів. Гра має цікаву реалізацію телефону 😊 . Анімації з частками іскор та падінням листків дуже гарно вписується у загальну картину та представлені фони. Погоджусь з іншими коментаторами, як працює пазл теж зрозумів не одразу, але було весело 😊 . Ви навіть змалювали архітектуру Львівської опери – це бездоганно 💔 . Під час проходження помітив усього одну веселу одруківку «шпарпетку». Дякую Вам за Вашу роботу та представлену гру. 

«Одного разу Ернест Хемінгуей посперечався, що зможе написати найкоротше оповідання, здатне зворушити будь-кого». Це, напевно, одна з найкоротших ігор з джему, що має завершений вигляд, не дивлячись на свою лаконічність. Щоб не виконувати переказ сюжету, обмежусь буквально однією реплікою. Коли життя зливається в атракціони людських життів для певного кола людей, не завжди можна зробити висновки, що є реальним. Що ж стосується візуалізації, то розроблені ручні ілюстрації є надзвичайно колоритними та гарно доповнюють текстову складову гри. Звукове супроводження по грі виконує аналогічну, успішну роль. Гра може подарувати насичений спектр емоцій для її гравців, від дотепних жартів до сумних перепитій сюжету. Вибір в грі присутній, він розкриває внутрішню позицію гравця, але суттєво не впливає на розв’язок сюжету, що досить символічно, якщо занурюватися глибше у світ цієї історії. Повертаючись до зачину цього відгуку, гра є довершеною і, навіть не хочеться робити порад стосовно доповнення, віртуальний світ необов’язково повинен розкриватися максимально детально, а частин з «реального світу» цілком достатньо для цілісності сприйняття картини. Єдине що, можливо, в подальшому, приділити час графічній складовій інтерфейсу меню, налаштувань та цього усього, що здатне зробити гру привабливою з перших секунд. Загалом, в мене залишилися максимально приємні враження від Вашої гри, дякую Вам. 

«Одного разу Ернест Хемінгуей посперечався, що зможе написати найкоротше оповідання, здатне зворушити будь-кого». Це, напевно, одна з найкоротших ігор з джему, що має завершений вигляд, не дивлячись на свою лаконічність. Щоб не виконувати переказ сюжету, обмежусь буквально однією реплікою. Коли життя зливається в атракціони людських життів для певного кола людей, не завжди можна зробити висновки, що є реальним. Що ж стосується візуалізації, то розроблені ручні ілюстрації є надзвичайно колоритними та гарно доповнюють текстову складову гри. Звукове супроводження по грі виконує аналогічну, успішну роль. Гра може подарувати насичений спектр емоцій для її гравців, від дотепних жартів до сумних перепитій сюжету. Вибір в грі присутній, він розкриває внутрішню позицію гравця, але суттєво не впливає на розв’язок сюжету, що досить символічно, якщо занурюватися глибше у світ цієї історії. Повертаючись до зачину цього відгуку, гра є довершеною і, навіть не хочеться робити порад стосовно доповнення, віртуальний світ необов’язково повинен розкриватися максимально детально, а частин з «реального світу» цілком достатньо для цілісності сприйняття картини. Єдине що, можливо, в подальшому, приділити час графічній складовій інтерфейсу меню, налаштувань та цього усього, що здатне зробити гру привабливою з перших секунд. Загалом, в мене залишилися максимально приємні враження від Вашої гри, дякую Вам. 

Гра «Її Цукропати» зустрічає нас привітним та дуже приємним меню, загальне сприйняття також доповнюється цікавим музикальним рядом. Хочу подякувати, що значення музики та звуків відрегульовані за замовченням. Що ж стосується самого геймлею, то він з перших хвилин зачаровує своєю кольоровою гамою та наповненістю. Чудовий персонаж «Вона», значення та суть якої поступово розкривається протягом усього сюжету та навіть після його завершення. До того ж, все доповнюється барвистими та витонченими анімаціями (сцена з музикальним супроводженням виглядає максимально неперевершено). Головний герой все глибше заринає до своєї свідомості, досліджуючи такі теми, що знайдуть відголосок в серці у кожного. Загальна філософія гри, що крок за кроком надається гравцю, укомплектована та представлена у післямові автора, яку можна дослідити вже після завершення головного фіналу. Який, до речі, є надзвичайно потужним, щоб просто пропустити його повз себе. А сцена після основного сюжету ставить завершаючи крапку, не дозволяючи Вам повернутися до Цукропатів, натомість, демонструючи нові схвильовані мрії в цій надзвичайно глибокій та проникливій історії. Сподіваюсь, що кожен зможе дослідити цей світ, не загубившись на шляхах хибних фіналів. Стосовно рекомендацій, додатково попрацювати над вичиткою тексту, щоб позбавитися одруківок, які не суттєво впливають на сприйняття, ось певний перелік (щоб їх було легше усунути): «неприходить», «забудешь», «Косвенно», «Сердце», «на справді», «насичуэшся видами». Також попрацювати з меню підтвердження (наприклад, виходу), бо воні не локалізовані на українську мову. Дякую Вам за цю трагі-наперевершену подорож у Цукропати, не забувайте свої мрії.

Гра «Її Цукропати» зустрічає нас привітним та дуже приємним меню, загальне сприйняття також доповнюється цікавим музикальним рядом. Хочу подякувати, що значення музики та звуків відрегульовані за замовченням. Що ж стосується самого геймлею, то він з перших хвилин зачаровує своєю кольоровою гамою та наповненістю. Чудовий персонаж «Вона», значення та суть якої поступово розкривається протягом усього сюжету та навіть після його завершення. До того ж, все доповнюється барвистими та витонченими анімаціями (сцена з музикальним супроводженням виглядає максимально неперевершено). Головний герой все глибше заринає до своєї свідомості, досліджуючи такі теми, що знайдуть відголосок в серці у кожного. Загальна філософія гри, що крок за кроком надається гравцю, укомплектована та представлена у післямові автора, яку можна дослідити вже після завершення головного фіналу. Який, до речі, є надзвичайно потужним, щоб просто пропустити його повз себе. А сцена після основного сюжету ставить завершаючи крапку, не дозволяючи Вам повернутися до Цукропатів, натомість, демонструючи нові схвильовані мрії в цій надзвичайно глибокій та проникливій історії. Сподіваюсь, що кожен зможе дослідити цей світ, не загубившись на шляхах хибних фіналів. Стосовно рекомендацій, додатково попрацювати над вичиткою тексту, щоб позбавитися одруківок, які не суттєво впливають на сприйняття, ось певний перелік (щоб їх було легше усунути): «неприходить», «забудешь», «Косвенно», «Сердце», «на справді», «насичуэшся видами». Також попрацювати з меню підтвердження (наприклад, виходу), бо воні не локалізовані на українську мову. Дякую Вам за цю трагі-наперевершену подорож у Цукропати, не забувайте свої мрії.

Гра «Як я переродився і став праведником у світі, де мені все дозволено» – це коротенька та комедійна історія, що має свій індивідуальний стиль та заворожує вишуканою простотою у реалізації. Персонажі є цікавими, локації не забирають зайвої уваги, надаючи лиш ту інформацію, що потрібна, а переходи невимушено змінюють їх одна одною. Говорячи про комедійність, буквально вся гра складається з величезної кількості жартів та кумедних ситуацій, що стаються з паном Вовою, кхм, Володимиром. При чому, демонструються жарти зовсім різного рівня, тож, вірогідно, що кожен зможе знайти для себе щось кумедне та прийнятне. Зважаючи на версію та розв’язку гри, зрозуміло, що вона ще знаходиться в демо версії, але вона вже варта, щоб провести в ній час. Дякую Вам за Вашу гру.

Гра «Як я переродився і став праведником у світі, де мені все дозволено» – це коротенька та комедійна історія, що має свій індивідуальний стиль та заворожує вишуканою простотою у реалізації. Персонажі є цікавими, локації не забирають зайвої уваги, надаючи лиш ту інформацію, що потрібна, а переходи невимушено змінюють їх одна одною. Говорячи про комедійність, буквально вся гра складається з величезної кількості жартів та кумедних ситуацій, що стаються з паном Вовою, кхм, Володимиром. При чому, демонструються жарти зовсім різного рівня, тож, вірогідно, що кожен зможе знайти для себе щось кумедне та прийнятне. Зважаючи на версію та розв’язку гри, зрозуміло, що вона ще знаходиться в демо версії, але вона вже варта, щоб провести в ній час. Дякую Вам за Вашу гру.