Дуже сентиментальна історія.
Настільки, що виникає відчуття, що я читаю думки не головного героя, а реальної людини. І це не є плюсом, зараз поясню.
Мене ніби помістили в голову самотньої, невпевненої, тривожної, травмованої людини в депресії, з якою я не знайомий від слова зовсім. Помістили, але не познайомили. Якби головна героїня (це ж вона? чи вони? я заплутався, якщо чесно) була моїм знайомим другом, тоді я б перейнявся цією історією просто неймовірно. Але це для мене незнайома людина, на яку мені відверто байдуже. Тому і читати про її страждання мені було неприємно. Теж саме, якби випадкова людина з вулиці підійшла до мене і почала розказувати, яка вона нещасна. Можливо, хтось і в такому випадку буде співчувати цій людині... Але, я вважаю, що це буде скоріше винятком.
Тому найкращим моментом новели був тест на те, яка ти квітка. Бо там я міг перейматися. А коли питання стоїть конкретно до тебе, то це завжди цікаво. Але початок був непоганим! Атмосфера цікава, хотілося зануритися у світ більше. Можливо, якби з більшості роздумів, сумнівів і т. д. зробити метафори (або розкрити краще вже наявні), то тоді це відчуття відчуженості від гг могло зникнути. До того ж деякі речення побудовані якось химерно. Інколи мені доводилося перечитувати декілька разів, щоб зрозуміти, що відбувається.
Загалом атмосферно! Було б... Чим ближче до кінця, тим менше я хотів продовжувати читати. Але це тільки моя думка.
Наснаги у наступних проєктах!
Viewing post in лійка депресії jam comments
дякую за відгук!! це має сенс і я думаю це справедлива критика.
тобто, я очікували що це не всім зайде, і розраховували що це працює якщо рілейтнутись. навіть не поспівчувати. я уявлення не мали як відносно здорові люди (або люди з дуже іншими проблемами досвідом мисленням) це сприймали би)
і так, я справді не знали і зараз не маю навичок зробити таку ідею історію щоби вона була більш доступною чи цікавою.
так що, шкода що вам було неприємно, і дякую що все ж пройшли і поділились думками! це цінно і я ще подумаю про все і врахую)