Говорили мені хмари: «Залишайся з нами.
Ми тобі зіткаєм постіль місяцем і зірками»…
Але куди мені в гору, як люблю зелень?!
А куди мені під воду, коли ще не червень?..
Нарешті доповз до вашої новели!! Чудова суміш лавкрафтіани, нуару та сапфічного романсу!
Візуально гра просто прекрасна. Анімація в меню захоплює; інтерфейс дуже гарний та пасує грі, і навіть ШРИФТИ підібрані!!! Художник спрайтів та сіджішок проробив велетенську работу, створивши дуже гарних персонажів, стиль неймовірний. Але те саме можу сказати і про фони: монохромні фони, на тлі яких змальовується історія, чудово поєднують затишок і тривогу: все відчувається трошки тривожним через те, як предмети інтер'єру розташовані на екрані, з різними кутами, що надає додаткове відчуття "нереальності".
ДАЛІ СПОЙЛЕРИ
Мене підкорила сцена зі співом Ази. Ви написали ПІСНЮ, а ще я був шокований, що це співає Розандархія. Текст дуже відображає Азу та її внутрішній конфлікт, але звучить справді, як пісня, що могла б існувати (ремаркою ще, що вірші в грі теж гарні!!). І мені дуже сподобалося, що після пісні, сцена продовжує рухатися під мотив її мелодії — це класний штрих. З інструменталу мені дуже сподобалася музична тема Ази — зачудований та меланхолійний трек з нотками тривоги, який супроводжує лірична скрипка, яка мені прямо зайшла. У темі Зої мені подобається оцей ?саксофон? і ритм, та нуарно-джазова інтрига. От єдине, що я можу покритикувати щодо інструменталу — піаніно ніби занадто... різке? Я не знаю, як це описати, але я знаю, що звук піаніно не так легко гарно відтворити в музичних редакторах. Але, якщо будете допилювати цей аспект, я б подумав як пом'якшити піаніно - можливо саме його звук, можливо трохи змінити мелодію (вибачте, в мене замале знання музичної теорії, щоб достатньо детально описати почуття). Ах-х, і ще звісно класними були реверснуті версії мелодій у кінці.
Ще сцені з піснею я додав би більше простору. Пісня заслуговує окремої уваги, то ж, якщо будете допилювати (розумію, що на всі оці штуки з саунддизайном і переходами не було часу, бо в нас схожа ситуація), скажу трошки своє бачення. Щоб можна було чути людей у кімнаті до того, як почнеться пісня, і потім ми бачимо сіджішку - всі затихають, і от повільно починає грати мелодія і спів Ази. Тобто дати моменту простір подихати, і нам підготуватися до того, що буде, бо момент трошки відчувся утиснутим подіями навколо нього.
Сценарій: боже, мене дуже радує, що ви ЗНАЄТЕ, що в сцену читача потрібно занурити. Створити атмосферу, описати локацію, роздумом провести лінію крізь події. Історії потрібне дихання і текстура, і у вас вона є. Мені подобаються метафорічні роздуми персонажок та їхні внутрішні конфлікти, які вдихають життя у вишукану історію, яка не намагається бути занадто складною і цього не потребує. «Аза теж про це думала, про те, чи буде на столі хліб, про те, чи вільний зараз Київ, про те, чи не радянський прихильник дідусь з її дому..... Але більше вона думала про свої вірші», «Від померлих лишаються гниючі під зімлею кістки та некрологи, від неї ж не залишилося навіть спогадів..... Ієрогліфи давніх єгиптян нічого не кажуть про окрему особистість, чужа сукня у шафі нічого не розповідає про забуту жінку», «Скільки людей доведеться поховати — забути їх заздалегідь було б милістю», «Чорний день настав — і він досі йшов...»,
Мені сподобалися арки обох героїнь. Аза і її бажання прожити яскраве життя, про яке не забудуть і про яке вона не буде жаліти, замість безпеки та спокою (і мені сподобалося, як вона розкрита в кінцівці, де залишилася лише вона одна)... Зоя і її пошук себе в суспільстві, що обмежує; і пошук правди, який трохи сабверсивно завершується тим, що деякі з таких справ краще покинути, і рухатися далі. Дещо вже не повернеш, навіть якщо можеш тримати в серці.
Метафора із забутими людьми, яка очевидно резонує з історичними подіями, навіть змусила мене трохи просльозитися. Оця ідея забутості, повного зникнення, після якої залишаються лише якісь відірвані від власників речові згадки чи нелогічності в реальності. Добре на емоційному рівні описує те, що відбувалося з українцями.
Якщо прискіплюватися, то у фіналі, де обидві героїні виживають, мені трошки не вистачило ще якоїсь кульмінації на них обох, останнього тесту. Мені подобається, що вони втекли з міста, але ніби хотілося побачити оцю останню конфронтацію, можливо, втечу від "щупальців" тієї хтонічної істоти, яка не хоче випускати обох жінок з полону міста забутих людей. Але історія працює і так, і я розумію, чому з такими фіналами зроблені були окремі кульмінації, без спільної)
КІНЕЦЬ СПОЙЛЕРІВ
Дякую вам за цю класну новелу! Думаю, потенційно моя улюблена, але точно одна з улюблених з цього джему. Бажаю удачі з наступними проєктами!!!
p.s: таке враження, що нас відвідали якісь однакові космічні вібрації, коли ми робили наші новели на цей джем, певні збіги та схожі моменти змусили мене усміхнутися хддд