неймовірна робота. я в захваті. дуже атмосфера, все передано чудово — горор, сапфічна лінія, історичний період.. воно живе. у мене важко з історією, я зовсім не орієнтуюсь, і тому для мене було круто що тут я змогли розуміти та відчувати. 

намальовано все дуже гарно і якісно. спрайти персонажів та ілюстрації так подобаються, в мене не вистчає слів так що ааааа !! чорнобіле з червоним це моя улюблена палітра, і коричневі монохромні фони підходять і виділяють персонажів. а ще приємно стільки варіацей деталей, простих та ефективних, різні освітленя, оці люди що йдуть по вулиці.. а затерті лиця та фотографії виглядають так добре і справжньо
і оце меню з анімацією ааааааа
лише невеликий недолік що коли приховати текстову коробку то видно що спрайти під низом обрубані, не досягають низу екрану. було би класно якби їм домалювати ще трохи ноги, якщо можливо, навіть силуетом... можна мабуть і вимкнути цю функцію, але тоді шкода бо фони роздивлятись теж хочеться.
а ще я не зрозуміли що зображено на пустих збереженнях

музика чудова, підходить, звучить класно. так подобаються оці "спотворені" треки.. вони страшні і є аспектом горру, але мені вони ще й дуже комфортні
коли я почули пісню я не зрозуміли що це цикл, і мабуть рази 3 чи більше прослухали поки здогадались що це повторюється. а тоді ще зависли і прослухали кілька разів. (це позитивно) тільки після того було важко зосередитись на читанні, а ще я трохи боялись натискати, не знаючи точно де нвл текст та пісня перервуться, щоби плавно перетекло

все дуже гарно, і історія цікава і аааа, особистості персонажок сильні, містика і переживання відгукуються і чіпляють,, і лесбіан романс це все доповнює і радує

Дуже хороша історія про нашу національну травму та забутих в механізмах системи людей.

Великим плюсом для мене є гармонічне поєднанна усіх елементів яке створює відчуття нуарного фільму, мизка і арт, текст та сюжет, все дуже класно працює між собою

Плюс юрі це завжди база 

Чудовий твір. Від стилістики до музики, від персонажів до стилю написання. Повна відповідність темі. Молодці!

В стилістику закохалася з першого погляду ще коли побачила в твітері - неймовріний стиль, який дуже доповнює настрій і історію новели. Вже з самого головного меню захоплює і не відпускає до кінця. 

(можуть бути спойлери!)

Історія на початку здавалася трохи дивною, наприклад, чому Аза так відреагувала на нашу детективку, коли сама вірила в те, що Зоя говорить і чому Зої так кортіло задати питання саме Азі (бармен, не тікай більше в туалет!). Але чим далі, тим більше пояснень і затягувало, кортіло і лізли в голову різні теорії. Багато красивих і гнітучих описів, котрі дуже сподобалися. 

Трохи так оу-у було, від реакції Зої на Азу в ліжку, чисто тому що вони знають одна одну буквально один день і пару годин, а думки детективки охо-хо! І ще трохи прикро за Білявку - я все сподівалася, що розкриється хоча б її ім'я і в поганій кінцівці ми все ж таки дізнаємося що пов'язує її з Зоєю. Але я і без цього люблю цю новелу, бо це не єдина таємниця, котру нам по відчуттям дали інтерпретувати на свій лад. 

З такого, що трохи дискомфортне було при читанні. Це коли Аза співала - ми з подругою заастигли на сіджішці і слухали(нам дуже сподобалася пісня!), але я не розуміла, коли пісня має закінчитися(клікати чи воно саме далі перекине?). А ще в той момент там було ще трохи тексту і під пісню його було важко читати.
Також було некомфортно читати вірші - хотілося аби це було більшого розміру (трохи вмерла, коли показали вірш і він був написаний як нерозбірливим почерком і ми намагалися його прочитати, а потім бам і нам дали той же самий, але більш розбірливо написаний пхпх) 

Одна з найулюбленіших новел джему! 

Говорили мені хмари: «Залишайся з нами.
Ми тобі зіткаєм постіль місяцем і зірками»…
Але куди мені в гору, як люблю зелень?!
А куди мені під воду, коли ще не червень?..

Нарешті доповз до вашої новели!! Чудова суміш лавкрафтіани, нуару та сапфічного романсу! 

Візуально гра просто прекрасна. Анімація в меню захоплює; інтерфейс дуже гарний та пасує грі, і навіть ШРИФТИ підібрані!!! Художник спрайтів та сіджішок проробив велетенську работу, створивши дуже гарних персонажів, стиль неймовірний. Але те саме можу сказати і про фони: монохромні фони, на тлі яких змальовується історія, чудово поєднують затишок і тривогу: все відчувається трошки тривожним через те, як предмети інтер'єру розташовані на екрані, з різними кутами, що надає додаткове відчуття "нереальності".

ДАЛІ СПОЙЛЕРИ

Мене підкорила сцена зі співом Ази. Ви написали ПІСНЮ, а ще я був шокований, що це співає Розандархія. Текст дуже відображає Азу та її внутрішній конфлікт, але звучить справді, як пісня, що могла б існувати (ремаркою ще, що вірші в грі теж гарні!!). І мені дуже сподобалося, що після пісні, сцена продовжує рухатися під мотив її мелодії — це класний штрих. З інструменталу мені  дуже сподобалася музична тема Ази — зачудований та меланхолійний трек з нотками тривоги, який супроводжує лірична скрипка, яка мені прямо зайшла.  У темі  Зої мені подобається оцей ?саксофон? і ритм, та нуарно-джазова інтрига. От  єдине, що я можу покритикувати щодо інструменталу — піаніно ніби занадто... різке? Я не знаю, як це описати, але я знаю, що звук піаніно не так легко гарно відтворити в музичних редакторах. Але, якщо будете допилювати цей аспект, я б подумав як пом'якшити піаніно - можливо саме його звук, можливо трохи змінити мелодію (вибачте, в мене замале знання музичної теорії, щоб достатньо детально описати почуття). Ах-х, і ще звісно класними були реверснуті версії мелодій у кінці.

Ще сцені з піснею я додав би більше простору. Пісня заслуговує окремої уваги, то ж, якщо будете допилювати (розумію, що на всі оці штуки з саунддизайном і переходами не було часу, бо в нас схожа ситуація), скажу трошки своє бачення. Щоб можна було чути людей у кімнаті до того, як почнеться пісня, і потім ми бачимо сіджішку - всі затихають, і от повільно починає грати мелодія і спів Ази. Тобто дати моменту простір подихати, і нам підготуватися до того, що буде, бо момент трошки відчувся утиснутим подіями навколо нього.

Сценарій: боже, мене дуже радує, що ви ЗНАЄТЕ, що в сцену читача потрібно занурити. Створити атмосферу, описати локацію, роздумом провести лінію крізь події. Історії потрібне дихання і текстура, і у вас вона є. Мені подобаються метафорічні роздуми персонажок та їхні внутрішні конфлікти, які вдихають життя у вишукану історію, яка не намагається бути занадто складною і цього не потребує. «Аза теж про це думала, про те, чи буде на столі хліб, про те, чи вільний зараз Київ, про те, чи не радянський прихильник дідусь з її дому..... Але більше вона думала про свої вірші», «Від померлих лишаються гниючі під зімлею кістки та некрологи,  від неї ж не залишилося навіть спогадів..... Ієрогліфи давніх єгиптян нічого не кажуть про окрему особистість, чужа сукня у шафі нічого не розповідає про забуту жінку»,  «Скільки людей доведеться поховати — забути їх заздалегідь було б милістю», «Чорний день настав — і він досі йшов...», 

Мені сподобалися арки обох героїнь. Аза і її бажання прожити яскраве життя, про яке не забудуть і про яке вона не буде жаліти, замість безпеки та спокою (і мені сподобалося, як вона розкрита в кінцівці, де залишилася лише вона одна)...  Зоя і її пошук себе в суспільстві, що обмежує; і пошук правди, який трохи сабверсивно завершується тим, що деякі з таких справ краще покинути, і рухатися далі. Дещо вже не повернеш, навіть якщо можеш тримати в серці. 

Метафора із забутими людьми, яка очевидно резонує з історичними подіями, навіть змусила мене трохи просльозитися. Оця ідея забутості, повного зникнення, після якої залишаються лише якісь відірвані від власників речові згадки чи нелогічності в реальності. Добре на емоційному рівні описує те, що відбувалося з українцями.

Якщо прискіплюватися, то у фіналі, де обидві героїні виживають, мені трошки не вистачило ще якоїсь кульмінації на них обох, останнього тесту.  Мені подобається, що вони втекли з міста, але ніби хотілося побачити оцю останню конфронтацію, можливо, втечу від "щупальців" тієї хтонічної істоти, яка не хоче випускати обох жінок з полону міста забутих людей. Але історія працює і так, і я розумію, чому з такими фіналами зроблені були окремі кульмінації, без спільної)

КІНЕЦЬ СПОЙЛЕРІВ

Дякую вам за цю класну новелу! Думаю, потенційно моя улюблена, але точно одна з улюблених з цього джему. Бажаю удачі з наступними проєктами!!!

p.s: таке враження, що нас відвідали якісь однакові космічні вібрації, коли ми робили наші новели на цей джем, певні збіги та схожі моменти змусили мене усміхнутися хддд

Мені подобається як ідея про монстра та забуття перегукується з тим, що творилося в Україні по справжньому. Не знаю, чи була це умисна метафора, але вийшло дуже вдало. Персонажкі дуже гарні, Зоя просто сама милота) 

Гра чудова якщо чесно, усі компоненти роблять тужливу і тривожну атмосферу, що допомагає проникнутися персонажками. Вийшла на 3 з  4 кінцівок і мені цікаво як знайти останню)

Інтерфейс та історія неймовірні.

Це прям дуже потужна робота! (Звісно всі новели в історичному сетінгу це одразу любов) Не дивлячись на досить незграбний, як на мене, інтерфейс, візуал у гри крутий і занурює в атмосферу. Музика дуже класна і теж гарно працює на атмосферу! Ну і сюжет... Це просто щось із чимось. Неймовірно просто! Перша гра з цього джему яка настільки зачепила! Дуже дякую за цей експірієнс! Зробив невеликий огляд вашої новели в тіктоці - https://www.tiktok.com/@slobidskiihry/video/7338737448979090693

Темп на початку здався мені трошки повільним, але під середину все було круто. Новела дійсно змогла створити автентичну атмосферу, за що заслуговує пошани. Персонажі гарно прописані, відчувається, що вони в них ввібрали життя.

Але через музику знижу оцінку, бо для під час проходження на голову давила занадто... Деякі пісні і грають доволі довго, і самі в собі не мають великого розмаїття, і не мають великої довжини. Це все приводить до того, що я вже благав, щоб з'явилася нова пісня або просто настала тиша.
Загалом круто👍

Супер крута історія! Неймовірне поєднання історичних подій, відчуттів та містики! Причому, я б навіть сказала, що це не стільки містика, скільки алюзія на все, через що проходили герої... І взагалі люди, які жили за тих часів.

Вибори досить очевидні, отримала всі фінали, той, де вони разом - першим, хоча мені так припав до душі Степан, що хотілося спокуситися, бо це ж він, людина, яка була такою доброю до нас.... Але вибори, мені сподобалося рішення з тиском на героя, необхідність опиратися.

Я б навіть радила перекладати гру англійською, мені здається - це Творчість, яку потрібно транслювати за кордоном.

Музика дуже гарно доповнювала історію! І взагалі все від шрифту до візуалу працює на одне, і це так чудово, я у захваті. Мені неймовірно приємно було грати в гру з такою увагою до деталей.

Потішило також те, що ви приділили увагу тексту. Все досить достовірно.

Відповідність темі беззаперечна і цікаво розкрита, моя повага.

Не знаю, що додати ще. А, знайшла однесеньку одруківку. 

Дякую вам за таку цілісну візуальну новелу. Вона закінчена, вона гармонійна, вона - кожна з героїнь, до слова - прекрасна. Дякую. 

Дякую вам за таку сапфічну історію, атмосферно вийшло!