Гра, що надихає.
Вона викликала в мене відчуття таке відчуття підйому, що всередині все аж стрибало від нових ідей, думок, енергії. Терміново захотілося поринути у власний творчий процес, бо ви подарували мені, здається, цілу цистерну палива, що живить його. Обожнюю такі витвори мистецтва, але їх так небагато. На цьому джемі ваша гра єдина подарувала мені такі враження (пройшов вже майже всі). Я й не очікував такого, бо загалом таких історій, як ваша, мені знайти надзвичайно складно. Можливо, це просто мій набір певних уподобань, але я хочу вірити в те, що в них є щось особливе. Тому, спойлер, 5/5, але є великі "але".
Спочатку закінчимо з хорошим.
Найліпший аспект гри - це загальна атмосфера гри й, що важливо, її проникливість. Це певно найкраще слово, що описує гру для мене. Вона - гілка, що непомітно, раз за разом чіпляє нитки душі й під фінал складає з них оксамитову ковдру, закутує тебе в чарівні обійми й зігріває кожен охололий куточок тіла від жорстких випробувань життя. Я не розумів, чому кінець мене так зачепив, чому ці події здавалися такими важливими. Згадуючи проходження в цілому, я з впевненістю можу сказати, що ви майстерно побудували неквапливу ходу історії зі співчуттям й увагою. Можна подумати, що запорукою такого проникнення є такі моменти як, наприклад, сцена з двома кулонами, або просто поведінка головного героя з оповідачкою. Так, це правда, але насправді виділити окремі складові неможливо - вся історія єдина й нерозривна. Її читати треба так само, як слухати гарну пісню. Зробивши паузу при прослухуванні, ти приречений втратити повноцінне враження від музики.
Другий - це звісно приголомшливий візуал. Багато казати не буду - все і так видно😃. Але понад усе мені сподобався UI, головне меню, переходи та анімації виборів. Та-а-ак гарно...
Третій - музика. Так само коротко - просто чудово. Все підходить, питань нема.
А тепер до "але".
Перша проблема - початок гри. А саме пояснення оповідачки. Це було складно читати, треба було конкретно вдумуватися в кожне слово, тримати в голові всю картину. Це було погано, бо нам цю інформацію просто розказали, а не "показали". В лапках, бо необов'язково для цього було робити більше ілюстрацій, можна було це красиво (а ви вмієте!) показати у русі, динамічно. Так, як плине само життя - воно ніколи в лице тобі нічого не скаже, але завжди дає якісь уроки. Наведу приклад того, як можна покращити текст, на мій погляд.
Можна було не затримуватися ззовні й одразу показати все наяву. Нехай головний герой відкриє скриню, де лежать і гумова кістка для собачки, і ніж вбивці, і кулони закоханих. Нехай ми одразу побачимо, що неважливо, що саме зберігається в архіві, важливо чому вони опинилися тут. Нехай читач сам природно дійде до розуміння того, що "стали чимось більшим для Часу і Пам'яті".
Головна проблема, що читачу ніби читають посібник по роботі в архіві. Уявіть, що ви читаєте параграф з підручника з математики. Комусь звісно цікаво, але подання не зовсім доступне, якщо можна так сказати. Це не відчувається як художній текст. Ось коли гравцю дали вибір взаємодіяти з речами, то одразу інтерес підскочив на рівень. Звісно, бо є сам факт взаємодії, але головне, що читач сам починає аналізувати ситуацію й сприймати її обома частинами мозку.
Вибори мені здалися дивними. Наприклад, якщо вибрати неправильний відділ для магнітофона (може іншого предмету, вже не пам'ятаю), то головний герой скаже, що то помилка й гравця викине на той самий вибір. Нехай гравець помиляється, чому ні? Також не зрозуміло в чому сенс виборів на час. Немає жодної причини не зосереджуватися на відлуннях. Нехай у деяких випадках утримання від перегляду спогадів буде необхідно для досягнення чогось. А так, якщо їх пропускати, то це просто спосіб виходу на поганий кінець (або нейтральний).
Також ваша гра, на моє відчуття, має величезний потенціал. Це при тому, що сама має непогану якість! Її можна прекрасно адаптувати у більш звичайний ігровий формат, але можна і залишити більшу частину з жанру візуальних новел. Розробити детальніше методи роботи архіву, додати нових персонажів, архіваторів. Бо ви придумали цікаву й робочу ідею щодо сортування предметів. Але це не працювало б без такого ж захопливого світу, який, я впевнений, таїть у собі ще багато таємниць та бажань.
Я вам вдячний за таку особливу гру. Надіюся побачити нових проєктів від вас!
Viewing post in Загублене бажання jam comments
Чути, що ти когось надихаєш - це якесь фантастичне і неймовірне відчуття і я щиро радію, що цій історії вдалося вас занурити у свою атмосферу.
Бо, знову ж, для мене і однієї з художниць це був перший досвід роботи з командою, композиторка взагалі досі не писала музику для новел чи інших ігор, і, знаєте, за таких умов абсолютно природно, якби не склалося. Але склалося і ще як! Бо ваші слова тому підтвердження і я шалено радію, що працювала разом з такими здібними та талановитими людьми.
Ваші порівняння це взагалі окремий вид мистецтва, бо я сама схильна до такої взаємодії з чужою творчістю, і чути таке у відповідь - зворушує.
Але і ваша критична думка не менш цікава, насправді! Бо в цьому є сенс.
Втім, якщо дозволите, я аргументую свої рішення (не подумайте, що це знецінює ваше бачення, бо воно справді має місце і, що для мене більш цінно, ваша думка аргументована і цільна).
Перше - мова оповідачки. Я в тексті дуже часто демонструю її незворушність, тож оця "викладацька" манера на початку - частина її особистості, саме тому, нас, власне потім дивує її коментар щодо зачіски, наприклад.
+ це дещо ґрунтувалося на моєму особистому досвіді, бо мала змогу пройти практику в одному з архівів. І з "роботою" часто так, що спершу ти слухаєш і бісишся через потребу концентрації і все оживає, коли тобі нарешті дають спробувати.
Тому з одного боку я погоджуюся щодо художності, а з іншого, можливо саме це теж створює цю атмосферу і змушує настільки її відчути? Бо вона подібна справжній?
Про вибори. Так, це в сцені з грамофон, і те, що ви не могли обрати неправильний варіант, говорить про те, що до того ви справді були уважним слухачем Архіварки і дали їй правильні відповіді, чим потішили, отож з цієї позиції в грамофоні я вчинила так. Тобто існує гілка де ви можете там помилитись. А десь я все ж дозволяю як вперто обрати неправильну відповідь, так і передумати.
Але після ваших слів я справді трохи сумніваюся у доцільності таких ходів.
З приводу виборів на час - плинність моменту. Та й насправді при бажанні я б хотіла дати менше 5 секунд, але дуже переймалася, що тоді підуть "скарги". Ай мін, я тестувала гру на людях, які читають повільно і їм п'яти секунд.... було замало. Звісно, можна прокрутити назад, але в цілому.... Тут була ідея саме показати те, що спогади бувають багатошаровими і потребують концентрації.
Але як я згодна з вашою залізною логікою, що на них неможливо не натиснути! Бо я тої ж думки була при створенні, а відтак мені здавалося, що отримати істинний фінал легше, ніж, наприклад, нейтральний, бо він потребує концентрації на "лекції". Але як показують коментарі гравців, то ні? І те, що ми з вами вважаємо як дещо очевидне - не є таким для всіх. Думаю, це доводить, що мені вдалося пройти на межі між різним сприйняттям інформації.
І дякую за оцінку самого всесвіту та системи сортування, це дуже зігріває мою душу, бо в процесі я провела чимало часу над її формуванням так, щоб це справді працювало. Тож ви мене дуже радуєте такими словами!
Д я к у ю !
°˖✧◝(⁰▿⁰)◜✧˖°