Ода пригодам і новела про дорослішання
Це було дуже насичено. Не було сцени, де я б засумувала. Динаміка, рефлексія, яскраві драматичні моменти - все супер. І звісно, це геніальне рішення з візуалом, де дається скоріше знак, який відсилає до повної картинки, і гравець сам усе добудовує. Я трохи вивчаю котів і на минулому джемі теж про них писала. Насправді розумію, як складно вбудовувати реконструйовану феноменологію досвіду тварини в цікавий людині досвід, щоб і про тварину не набрехати, і гравцям догодити. У вас це виходить як стрибки у Чорної Молнії!
Ще ви класно працюєте зі словом і відчуваєте сцену. Така ювелірна робота. Цей прийом - коли репліки з'являються по частинах - це робить паузи в мовленні відчутними (а ще так менше вірогідність, що гравець щось проклацає, бажаючи дійти до фіналу сцени). І цей, мій улюблений момент: "Я стану... вдахою!" - вільне поетичне опрацювання слів. Музика, яка є не усюди, а іноді в грі сама тиша, або ж ембієнс, це створює контраст, завдяки якому моменти з музикою стають більш підкресленими. Динаміка мислення кота, як він послідовно переходить від пункту до пункту - справжнє міркування, ммм! Обожнюю за таким слідкувати.
Робота зі звуком також прекрасна, хоча треки й узято з відкритих джерел, а не написано власноруч - все одно це звучало круто. Саме те, що треба за настроєм для кожної сцени. Мені більш за все сподобалася музика в тій сцені, де сцена візуально зображена так: "?" Там я прямо вжилася в момент.
Кольори. Класичний контраст чорного з червоним - це те, що треба для котячої тематики. І звісно, піксельна мальовка, яка особисто мене відсилає до ігор, зроблених на економному двигуні Bitsy, який символізує світ інді-ігор, зроблених самотужки.
З "недоліків" - в мене ідейне неприйняття такого ставлення до безхатьок, які не можуть про себе потурбуватися. Якось трохи маю внутрішній конфлікт з ідеями Айн Ренд. Але я за це бали не ріжу, бо це справа особиста)
Зрештою, я просто приємно провела з вашими котами час. Те, що треба<3 Браво, авторе, ви мій цьогоджемний фаворит. Творіть іще, будь ласка!
Viewing post in Мої вуса хочуть літати jam comments
В мене слів нема від вашого відгуку... Ви буквально речення за реченням блискуче описали те, що я хотів показати. Пишу і не можу перестати тягнути кінчики губ до вух😳😳😳. Не можу і згадати, коли я так зніяковів... Я так радий, що ви помітили і паузи в мовленні, і згадку про звуки оточення, і моє бачення візуалу. Я напевно так гарно описати свою гру не зміг би, як це зробили ви. Моя превелика вдячність вам за такий щирий, проникливий відгук. З одного боку корисніше було б отримати критику, але як я можу втриматись, читаючи цю красу😭😭?!
Щодо безхатьок, то, можливо, виникло непорозуміння. Кіт, друг Лякунчика, засуджував тих, хто отримував їжу за просто так, але не тих, у кого не було іншого вибору. На його думку, це має бути власним вибором кота: або проявом його пихатості та ледащів, або порядності та завзятості. Він розумів, що коти без досвіду полювання й взагалі житті на вулиці часто не мають іншого вибору, навпаки, він заохочував те, щоб вони трималися за життя. Він лише не хотів покладатися на людей, коли для цього нема потреби. А взагалі це особисто його думка, в мене самого інше бачення на цю ситуацію. Я не планував робити його ідеї ідеями гри, це скоріше побічний продукт ніж продумана концепція.
Цікаво, що з музикою сцени "?" я сумнівався мало не більше за всіх. Гарно, що все ж таки вибір був вдалим!
Рада, що відгук вам сподобався) критики я впевнена вам і так насипали. Ну, мені б хотілося розвинутішого візуалу. Пригадується, наприклад, кадр - коли Лякунчик сидить в коробці. Там скупий візуал. А з іншого боку - це ж як погляд із дна колодязя, так і має бути, це створює класну тяготящу атмосферу
О, мені тоді здається, що Кота треба дорозвинути. Кажуть, що не дуже добре, колись автор пояснює свій твір, але з вашого опису цей персонаж мені став зрозуміліше: "не хотів покладатися на людей, коли для цього нема потреб". І ще я тепер думаю, що толковання його висловів як "прояву його пихатості та ледащів" не протирічить толкованню як "порядності та завзятості". Неоднозначний вийшов герой, з яскравим характером