Play game
Мої вуса хочуть літати's itch.io pageResults
| Criteria | Rank | Score* | Raw Score |
| Текст | #12 | 4.034 | 4.034 |
| Задум | #17 | 4.172 | 4.172 |
| Звук | #17 | 3.828 | 3.828 |
| Загальне враження | #21 | 3.897 | 3.897 |
| Реалізація | #24 | 3.724 | 3.724 |
| Візуал | #34 | 3.793 | 3.793 |
| Відповідність темі | #50 | 2.793 | 2.793 |
Ranked from 29 ratings. Score is adjusted from raw score by the median number of ratings per game in the jam.
Назва команди
mihapomelo
Посилання на вашу команду
https://t.me/mihapomelo_blog
Проходження
5 фіналів
Чи зроблена графіка вами за час джему?
Так
Чи зроблена музика вами за час джему?
Посилання на використані аудіоматеріали знаходяться у вкладці "Про гру".
Leave a comment
Log in with itch.io to leave a comment.
Comments
Одразу буду чесний, ніколи не був фанатом новел про котів, цей сабжанр для мене не був цікавим, тому дивним для самого себе я знайшов цю однією з кращих робіт на цей джем
Але якшо подумати, дивного нічого немає, дуже жвавий текст який не перестає визивати інтерес до подальших подій, прекрасний візуал( буду чесний, обожнюю помаранчевий колір) з великою кількістю задників на майже кожну ситуацію, крута хімія відносин гг та Кота(а ми навіть не дізналися його імені до самого кінця...) і відточений звуковий ряд створюють дуже атмосферну подорож
Окремий плюс за візуал шраму
Щоб додав так це більше панчу до "book" ендінгу, мені здається така історія заслуговує біль емоціонального кінця, і є пару багів
Також при певних умовах сталося так, що слухав вашу музику з головного меню пару годин поспіль і вона мені не набридла, можете це теж взяти на свій рахунок
Подальших успіхів!
Вельми вдячний за відгук! Відсутність імені кота є, так би мовити, фішкою, бо у реальності коти живуть без імен (але я все одно хотів щось придумати, типу Лякунчик назвався б перед другом, як Сміливець). Я справді планував зробити (всі) фінали довшими, але під кінець джема банально не виходило написати щось більше, бо ідею я ніби вже передав, а що ще додати - не знав.
🥰
Яка ж вона мила, грати було одне задоволення)))
Спасибі)😽
Мила та прикольна гра. Візуал такий милий, а також іноді гра дуже сумна :(.
Дякую за відгук! Іноді сумна, але що ж робити... такий був задум😿.
Чому тут так багато котів, я хочу котів, все вона прекрасна, а пікселізація *-*
😽
Ода пригодам і новела про дорослішання
Це було дуже насичено. Не було сцени, де я б засумувала. Динаміка, рефлексія, яскраві драматичні моменти - все супер. І звісно, це геніальне рішення з візуалом, де дається скоріше знак, який відсилає до повної картинки, і гравець сам усе добудовує. Я трохи вивчаю котів і на минулому джемі теж про них писала. Насправді розумію, як складно вбудовувати реконструйовану феноменологію досвіду тварини в цікавий людині досвід, щоб і про тварину не набрехати, і гравцям догодити. У вас це виходить як стрибки у Чорної Молнії!
Ще ви класно працюєте зі словом і відчуваєте сцену. Така ювелірна робота. Цей прийом - коли репліки з'являються по частинах - це робить паузи в мовленні відчутними (а ще так менше вірогідність, що гравець щось проклацає, бажаючи дійти до фіналу сцени). І цей, мій улюблений момент: "Я стану... вдахою!" - вільне поетичне опрацювання слів. Музика, яка є не усюди, а іноді в грі сама тиша, або ж ембієнс, це створює контраст, завдяки якому моменти з музикою стають більш підкресленими. Динаміка мислення кота, як він послідовно переходить від пункту до пункту - справжнє міркування, ммм! Обожнюю за таким слідкувати.
Робота зі звуком також прекрасна, хоча треки й узято з відкритих джерел, а не написано власноруч - все одно це звучало круто. Саме те, що треба за настроєм для кожної сцени. Мені більш за все сподобалася музика в тій сцені, де сцена візуально зображена так: "?" Там я прямо вжилася в момент.
Кольори. Класичний контраст чорного з червоним - це те, що треба для котячої тематики. І звісно, піксельна мальовка, яка особисто мене відсилає до ігор, зроблених на економному двигуні Bitsy, який символізує світ інді-ігор, зроблених самотужки.
З "недоліків" - в мене ідейне неприйняття такого ставлення до безхатьок, які не можуть про себе потурбуватися. Якось трохи маю внутрішній конфлікт з ідеями Айн Ренд. Але я за це бали не ріжу, бо це справа особиста)
Зрештою, я просто приємно провела з вашими котами час. Те, що треба<3 Браво, авторе, ви мій цьогоджемний фаворит. Творіть іще, будь ласка!
В мене слів нема від вашого відгуку... Ви буквально речення за реченням блискуче описали те, що я хотів показати. Пишу і не можу перестати тягнути кінчики губ до вух😳😳😳. Не можу і згадати, коли я так зніяковів... Я так радий, що ви помітили і паузи в мовленні, і згадку про звуки оточення, і моє бачення візуалу. Я напевно так гарно описати свою гру не зміг би, як це зробили ви. Моя превелика вдячність вам за такий щирий, проникливий відгук. З одного боку корисніше було б отримати критику, але як я можу втриматись, читаючи цю красу😭😭?!
Щодо безхатьок, то, можливо, виникло непорозуміння. Кіт, друг Лякунчика, засуджував тих, хто отримував їжу за просто так, але не тих, у кого не було іншого вибору. На його думку, це має бути власним вибором кота: або проявом його пихатості та ледащів, або порядності та завзятості. Він розумів, що коти без досвіду полювання й взагалі житті на вулиці часто не мають іншого вибору, навпаки, він заохочував те, щоб вони трималися за життя. Він лише не хотів покладатися на людей, коли для цього нема потреби. А взагалі це особисто його думка, в мене самого інше бачення на цю ситуацію. Я не планував робити його ідеї ідеями гри, це скоріше побічний продукт ніж продумана концепція.
Цікаво, що з музикою сцени "?" я сумнівався мало не більше за всіх. Гарно, що все ж таки вибір був вдалим!
Рада, що відгук вам сподобався) критики я впевнена вам і так насипали. Ну, мені б хотілося розвинутішого візуалу. Пригадується, наприклад, кадр - коли Лякунчик сидить в коробці. Там скупий візуал. А з іншого боку - це ж як погляд із дна колодязя, так і має бути, це створює класну тяготящу атмосферу
О, мені тоді здається, що Кота треба дорозвинути. Кажуть, що не дуже добре, колись автор пояснює свій твір, але з вашого опису цей персонаж мені став зрозуміліше: "не хотів покладатися на людей, коли для цього нема потреб". І ще я тепер думаю, що толковання його висловів як "прояву його пихатості та ледащів" не протирічить толкованню як "порядності та завзятості". Неоднозначний вийшов герой, з яскравим характером
Класна, іноді весела, іноді сумна, драматична новела. Важко казати щось інакше, коли це новела про КОТИКІВ! Для першого разу на джемі - неймовірно. Добре, не нав'язливо були показані події теперішнього часу, які, на жаль, трапляються з нами кожен день. Можливо, хотілось б ще трохи розкриття історії бабусі з її сином, може ще про родину головного героя (кінцівка, де він знаходить свого брата чи батьків?), але щиро розумію, що в рамках джему від багатьох ідей приходиться відмовлятись. Єдиний момент, на який хочу звернути увагу - розмір гри. Для піксельної гри він здався мені підозріло великим, тому я трі-і-ішечки подивилась в її нутрощі та помітила великий розмір аудіофайлів. Порада на майбутнє - краще всі аудіо зберігати у форматі ogg, бо він важить набагато менше за mp3 або wav файли. У всьому іншому я залишилась у хорошому вражені. Дякую за створення цієї новели!
Дякую!☺️ Щодо історії бабусі - цікаво, я справді хотів розкрити її більше, але по задумці гарного фіналу у неї не було😢. А з розміром гри я вибачаюсь, збирав все в останній день і над оптимізацією розміру навіть не думав. Але за порядку вдячний!
Атмосферна гра з унікальним візуалом.
Історія мене не зачепила, лише ближче до кінця викликала якісь емоції. Все інше на висоті. Графіка проста та мила. Звуки та музика ідеально підібрані, чудово передають настрій. Загалом, для мене ця новела більше про атмосферу ніж про наратив.
Помітно, що була пророблена колосальна робота. Я не зміг побачити навіть половину кінцівок. Доведеться після джему допроходити.
На жаль, потрапив на дрібний баг. Частина історії не відображалась, бо був обраний неправильний фон. В файлі script.rpy рядок 2008 має бути
"scene gray_text with dissolve",
а не
"scene gray with dissolve"
Дякую за відгук! Похибку в коді вже знайшов, але вдячний за увагу.
Мій хвіст хоче повзати
Що ж, а тепер перша гра на цьому джемі, де я вдосталь проревілася. Бо жорстоке поводження з тваринами - це моє особисто пекло.
Ви дуже класно підібрали музику, вона справді відповідала влучно усім сценам.
Також у вас достатньо об'ємна гра, зізнаюся, такого об'єму від гри про кота я не очікувала, але вам вдалося дійсно створити насичену історію.
Сумну, не без того (бо я чогось в останню мить передумала гнатися за пташкою, ну і ви зрозуміли, але крім того дійшла ще до двох кінців з продовженням роду чи поверненням до старої).
Взагалі, мені стару шкода, якщо її лишати, але бачу, що інший фінал коту ближчий.... Ох, не знаю, переказувати історію і переживати її подумки мені досі важко, багато сумних речей тут згадуються. Болить.
Цікавий візуал, хоча звісно деінде видно брак досвіду з перспективою, дуже люблю ваші сцени з котами і старенькою.
Цікавий підхід до теми, але ваша історія в чомусь перегукується для мене навіть більше з першою темою джему - ескапізмом, бо тут дуже багато уваги на думки кота, на його очікування, бачення світу, і чимало де він спершу робить оманливі висновки, ніби тікає від реальності - навіть, ось той момент з руками, адже вони були лише в уяві.
До речі, взагалі, поки пишу відгук і сценарій все одне мене переслідує, я може радила поставити на початку попередження про вибухи і сцени насилля(
Словом, хай і важка, але дуже гідна гра. Тим більше зважаючи на об'єм та розгалуженість для двох тижнів в соло. Дякую вам за демонстрацію буремного котячого життя і щирі емоції.
UPD: і знайшла декілька одруківок та пунктуаційних штук.
Щиро вдячний вам за відгук! Щодо бабусі, її історія вийшла трагічною. Бо у моїй уяві вона і з поверненням котика, і без нього нещаслива людина, що теж, на жаль, застрягла в минулому. Взагалі планував її більше розкрити, але не встиг. Вона живе намагаючись відтворити минуле, а не створюючи теперішнє. Тому й для котика вибір не є однозначним. Навіть якщо він був би людиною, чи зміг би показати бабусі правильну путь..? А самому від таких відносин він чахне. Він отримує любов і увагу, але залишається без своїх мрій. Вважаю, так само і в житті. Деяким людям, о котрих піклуєшся, ти суттєво допомогти ніяк не можеш.
А з темою ви дуже влучно зауважили. В історії багато ескапізму, але це, так сказати, побічний продукт. Просто котик такий персонаж. Але, вважаю, це не заважає розкриттю й відлуння. Тут трохи складна ситуація, бо ті ж самі руки це не зовсім повністю вигадка. Можливо, це вже справа особистої думки, але я думаю, що травма вона є реальною, вона існує насправді. Це не просто конструкт мозку, це справжній закріплений досвід, такий самий, як пам'ять про своїх рідних та друзів. З котиком в минулому сталася жахлива подія, й він засвоїв урок. Але разом з тим він придумує ще більші жахіття й, що головне, очікування. Тут питання, чи можна мати очікування, що будуть точно збігатися з реальністю? Якщо дивитися з погляду Лякунчика, то його уявлення про людей і, як наслідок, зовнішній світ є цілковито логічними й раціональними. Звідки йому дізнатися про істинну реальність? Мабуть, з минулого, ще коли він жив з родиною на вулиці. Тому чи можна сказати, що котик тікав від реальності в цьому випадку? Здається, ніби він просто її боявся. Виходить складне питання. Але цікаво було над цим поміркувати.
Пробачте за стіну тексту й ще раз дякую. Сам розчулююсь, коли комусь так історія відгукується.
Так, це відчувається, але, мабуть, мені б хотілося, щоб ось це "рідне" у вигляді котика було з нею до останніх днів. Життям, звісно, важко керувати, але якби ж наш герой оселився десь поряд і міг радувати своєю присутністю і бабусю, і жити своє життя - це було б бінґо. Але, як я і сказала, в житті треба робити вибір, що показала ваша гра.
Так, ваша гра цими образами і сильна, бо історія, насправді, більше, ніж просто про котика.
Маєте рацію, бо для людини, яка травмована - це завжди так.
Нема за що вибачатися, по-моєму, обговорення на джемі та й загалом під будь-якою творчістю в коментарях - це прекрасно! Значить в роботі є щось більше, бо коли є над чим думати - це точно не щось посереднє!)
І дякую навзаєм ~
Графіка та сценарій дуже круті
😘
Ця графіка і текст, це просто щось неймовірне! Особливо мені сподобалися спрайти бабці, ви прям дуже класно її емоції передали, і текстом і рисовкою. Взагалі такий стиль малювання мені завжди подобався, тому я прям в захваті від вашої гри, дуже круто! Ще хочу підмітити що кольори гарно підібрані, музика та звуки вставлені влучно, багато виборів та фіналів(навіть не думав що можливо встигнути стільки зробити за такий час, контенту в грі дійсно прям багато), головне меню гарно зроблено. Дуже атмосферна новела з прекрасним текстом і графікою, дякую за гру! У вас є чому повчитись, особливо в плані тексту!
Дуже приємно читати такі коментарі🥰. Радий, що гра вам сподобалася. На початку планувалося навіть більше (якби я не бив байдиків у вільний час, то вийшло б, мабуть, на всі 2 години)
Ахахпхапхапхап, ну про байдики то життєво, та сама ситуація
Графіка ностальгічна. Нагадує старі ігри на DOS. Зі зворушливою та трагічною історією.
Дякую! Цікаве порівняння, я гадав, що графіка більш схожа на Game boy🤔
В мене в дитинстві не було геймбоя, тому нічого з цього приводу сказати не можу.
Загалом, гра залишила приємне враження. Мінімалістичний, але в той ж час влучний візуал. Текст добре передавав атмосферу не простого котячого життя )
Але не зрозуміло, як друга частина відноситься до теми "Відлуння". Також є певна проблема з пейсінгом, темпом подачі історії. Звісно, занурення у атмосферу гри це дуже важливо, та впевнений момент воно може перетворитись на монотонну рутину. Можливо, в майбутньому, такі моменти треба розбавляти якимись більш яскравими емоціями, або подіями,
В будь-якому разі, робота гарна, іноді навіть емоційна.
Дякую вам за враження та бажаю успіхів з оцінюванням!
Дякую за відгук!
*Далі спойлери, для тих, хто не читав*
Друга частина цілком побудована на тому, що котик стикається зі страхом людей і як він до нього відпостіться. Події минулого, їх відлуння дуже сильно відгукуються в теперішньому. Коли він хотів їсти, щоб банально вижити, йому прийшлося взаємодіяти з людиною, чого він жахливо побоювався. Коли його єдиному другу потрібна була термінова допомога - йому знову треба було простити людину. Не було б в нього цього страху, не було б травми минулого, він би й поводився зовсім по-іншому й цілком можливо, що й не познайомився б вже загиблим другом. Так само на початку й ближче до кінця другої частини котик хоче повернутися додому, в минуле, бо теперішнє занадто страшне й неприємне місце для нього. Відлуння комфортного життя так і не покидає його, якщо вийти, наприклад, на фінал, де він повертається до слуги. Або поганий, де відлуння його друга керували його життям до самого кінця. Можливо, ви мали на увазі період, коли Лякунчик з новим другом вчилися полюванню та опинилися у бійці? Там звісно відлуння не було, але я і не думаю, що воно має бути у кожному абзаці історії. Головне, щоб в цілому вона розкривала тему. Я думаю, що моя гра з цим справляється, хоч і не ідеально. Було б цікаво дізнатися конкретніше, що ви мали на увазі. Бо знаю, що розкриття теми може в мене дійсно слабкуватою стороною, а я цього не бачу!
Щодо темпу, згоден. Сам через те, що перечитав історію по десять разів, вже не розумію де нормально йде історія, де ні. Взагалі це мій перший досвід такої швидкої роботи, і я радий, що взагалі вдалося зробити закінчений проєкт.
Ще раз спасибі!
Чудова гра, гарно написано, звукове оформлення сподобалося :)
Під час бою котів є трошки діалогу, де інтерфейс зникає, і тому не прочитати текст, тому що він такого ж кольору, як і фон. Можна лише імена побачити.
Дякую за оцінку! Про цю проблему знаю, не те зображення вставив, забув виправити😣
я якимось чином потрапила на самий короткий фінал в перший раз. і коли гра викинула мене в головне меню і я зрозуміла, що трапилось - я розридалася. і я тоді думала, що знайшла найбільш емоціональну кінцівку тоді, а виявилося ні) знайшла всі фінали, що ви для нас приготували.
коли історія так чіпає, що аж ревіти хочеться - це ви добре написали. шедеврально, навіть. посміялася над деякими моментами. поплакали над іншими. дякую за таку зворушливу історію.
дозвольте спитати, як у вас виникла ідея для цієї історії? просто цікаво дізнатися про ваш процес)Радий, що моя історія змогла вас зворушити!
Дізнатися, яким чином з'явилася ідея та яке бачення проєкту в мене було від самого початку, можна буде в моєму блозі. Через декілька днів вийде великий пост, буде багато цікавинок 😉.
Мені дуже сподобалася графіка у Вашій грі. Вона проста, авангардна та дуже вдало передає настрій сцени. Особливо впали в око спрайти рудих котів.
Звукове оформлення вдале. Музика, звуки та загальний таймінг підібрані влучно.
Загалом це дуже атмосферний проєкт, хоч і не без мінусів.
Я відкрила усі 5 фіналів, нейтральний та хороший однозначно мої улюблені, хоча інші також досить цікаві.
Дякую за відгук!