Уф, пройшла гру однієї з перших але тільки зараз осилила почати писати відгуки. 

І, аааа, ця гра така чудова! Не очікувала навіть подібного трагізму, бо від тієї ж HoA були враження радше як від світлої гри. Цікаво бачити як ви працюєте і пишете в різних жанрах, це багато чого коштує. 

По сюжету - Артеї спочатку співпереживаєш і навіть ставиш себе на її місце, а коли ж відбувається твіст... уф уф уф. Я (ДАЛІ СПОЙЛЕРИ) розуміла і в чомусь навіть підтримувала рішення Дока, проте ви правильно зазначили - його методики та експеримент далекі від етичності та робить з нього злодія. 

Ійсі мила, отримала собі чисто кінцівку "виховую з кращою подругою дитину (no homo)".

Роботична дитина... Чомусь пройняло. Страшне. І вдало показало стан персонажки.

(КІНЕЦЬ СПОЙЛЕРУ).  

Мальовка мила, навіть враховуючи те що я не завжди зчитувала намальовані на спрайтах емоції (що, однак, балів для мене не відняло). Озвучка доволі приємний бонус.

Дякуємо вам за гру!

Чудовий спін-офф Heralds of Avirentes, створений за вузький проміжок джему українських ВН! Чудова мальовка (на рівні оригінальної ВН), присутність анімацій, інтерфейс приємний очам. Дуже хороша музика і озвучка (навіть попри те, що тільки в першій частині).

І найцікавіше - крутий контраст сюжету. Якщо порівнювати Артею і оригінальну новелу, то Артея - цікавий погляд на світ Нанрасу з більш драматичним і дещо науково-фантастичним поглядом. Особливу цікавість викликає головна героїня, яка в другій частині новели обертається зовсім не тою, ким здавалась на перший погляд.

Тому усім, кому сподобалась новела Heralds of Avirentes від Теллері, однозначно рекомендується до ознайомлення. Читання з наявною озвучкою обійдеться в 1-2 години.

P.S. сподіваюсь, Артея буде доступна гравцям повної релізної версії Heralds of Avirentes як безкоштовний бонус, або ж автор залишить посилання десь у пункті "Про нас" :)

Класний та цікавий світ в який імерсишся від добре прописаного тексту та потужних композицій на фоні. Видно, що вкладено багато сил, навіть є озвучка першої частини, багато унікальних асетів. Читати новелу сподобалось, можливо після цього прочитаю основу новелу в цьому світі від автора. Єдиним мінусом для мене є "відсилки" в тексті, тут вони просто руйнували занурення.

Насправді не очікувала ТАК багато від цієї історії. Тобто я думала, що це буде добре, але вийшло НУ ДУЖЕ ДОБРЕ.

Ви дивуєте одразу ефектною появою головного меню, оформленням. Технічним рішенням, коли ми потрапляємо в меню вдруге, а згодом і втретє. Виглядає справді чудово.
Я в захваті!

Також музика і - більше того! - озвучка (я так розумію, вона не усюди через брак часу чи це баг?) дуже круто збагатили вашу гру. Я наче навіть ніби мультфільм у чарівному всесвіті переглянула.
Ви провели масштабну роботу!

Мальовка мила, видно, що ви також добре знаєте свій всесвіт. І до речі зрештою ним я пройнялася. Мені сподобалося спостерігати за персонажами і позитивний фінал, який спровокував такий стрибок.
І для мене не була забагато інформації, як на мене ви чудово балансували між історією та ознайомленням з сетингом.

Тема віртуальності теж простежується на всі сто на мою думку, тому ваша гра дійсно заслуговує на увагу і високі оцінки, як на мене.
Бажаю удачі! І дуже вам дякую за цю казку ~

Видно що над вордбілдінгом пророблена велика робота, проте особисто на мій смак в формат джему це трошки забагато інформації впихнуто, на додаток до основного сюжету. Згодна з коментарем що розкриття жіночої персонажки знову відбувається через материнство, враховуючи ваш розвинутий сеттинг це виглядає як величезна втрата використовувать таке кліше. 

Стало цікаво, а в чому взагалі схожість цієі раси з котами?

Ійсі як персонажка доволі гарна вийшла, за нею дійсно приємно спостерігати, тільки можливо не вистачає їй самоповаги в характері. Док теж як антогоніст вийшов гарним і спрайт його мені найбільше сподобався, дуже харизматичний і створює спукі скері враження.

І ще хотіла спитати відчувся від тексту трохи квір бейтинг або квір кодинг, як взагалі задумувалися стосунки між Артеєю та Ійсі? В них існувало шось з романтичним підтекстом в минулому чи ні?

Проходження новели стало цікавим досвідом. З урахуванням того, як автор рекламує її, було важко пройти повз. 

Почну з сюжету. Помітно, що історія мала б бути більш об’ємною, бо у якийсь момент гра різко набирає інший темп. Незважаючи на те, що текст об’ємний, гра відчувається скомканною. У самому тексті було багато протиріч та одруківок, а якісь спроби розбити четверту стіну відволікали і були не дуже вдалими. Також гра подає дуже багато деталей, аби побудувати навколишній світ і познайомити з ним гравця, але на фоні цього основні події дуже сильно губляться. Напевно, ще хочеться відмітити якусь штучність діалогів, бо мало хто використовує стільки разів звертання “подруго”. І занадто багато “ААААААА”, яке не вносить драматизм взагалі. Хотілось би, аби інтеракції були більш природніми. У кінці, як мені здається, вони були подані найкраще. 

Особисто мені не сподобалося чергове розкриття жіночого персонажу через призму материнства, відкидання власної геніальності та жаги до науки через дитину. Звісно, у гарній кінцівці вона все ж створює щось нове, але все одно у тексті є рядки про другу дитину. Але це можна списати на власні уподобання. 

Не всі репліки були озвученими, що доволі здивувало. В один момент персонажі починають мугикати, і ти сидиш і не розумієш: це у тебе багається гра чи так і має бути?

Щодо технічної частини, було прикольно спостерігати за ефектами спрайтів, змінення менюшки, коли читач розуміє, що щось йде не так. Помітила, що під час перших спогадів, де мала говорити Артея з минулого з синіми очима і кристалами, була іконка теперішньої. За "пустой слот", думаю, ви вже знаєте.

Було багато артів, які можна було розгледіти та підмітити якісь деталі, це доволі кропітка праця, особливо без графічного планшету. Спрайт /СПОЙЛЕР/ дарк дока прям дуууууже круто вийшов. Ви молодець! 

Моя улюблениця гри – подружка головної героїні. Вона вийшла такою булочкою з цікавою історією, а її інтеракція з сином настільки тепла і мила, що прям ААААААААААА. Просто в серденько. 

Не знаю, чи збираєтеся ви доповнювати гру після джему чи ні, але все одно бажаю успіхів.

Найбліьше сподобалося, що сюжет рясніє твістами - це непередбачувано і тому цікаво. Хочеться дограти до кінця і розгадати усю історію. Усе гарно намальовано, хоча деколи персонажі з'являються спочатку "піксельними". Я не стверджую що це баг, грав у веб режимі, можливо мій ноут чи інтернет не справився з завданням, а може це й справді баг. Окремо хочу відзначити дуже грунтовну роботу над озвученням та добротний, якісний саундтрек.

Гра з цікавим концептом реверсивного злочинця. В ній є багато хороших ідей - і проблеми починаються, коли бачиш де прийшлось від них відмовлятись через обмеження по часу.

Озвучка тягне на себе ковдру захоплення на початку - і коли вона різко зникає, це дуже помітно. Про текст не згадую - одруківок на початку небагато, але більше, чим ближче до кінця. Ідея з "другим початком" цікава, але вона не грає сюжетно (як в тому ж Doki Doki): можна було просто продовжити гру як є. Кінцівка виглядає зіжмаканою: в усіх варіантах Артея каже Ійсі, що робити, і ніде не фігурує звідки сама Артея про це знає. Також не до кінця зрозумів нащо Ійсі допомагати "подрузі", після усього, що між ними трапилось. Але може так працює "справжня дружба (с)". 

Мальовка незвична, але має свій шарм (це перший моє знайомство зі цим кристалічним світом). Загалом, сподіваюсь автор відполірує цей спіноф  (якщо я правильно зрозумів?) - історія досить цікава

"І ім'я йому  — Лютедор, Принц Провини!"

Пройшов на усі три фінали і маю сказати, що новела доволі класно балансує між емоційним розкриттям проблем Артеї та загальним оптимістичним напрямком всього всесвіту автора. Як кровожерливий автор Аргументуму, я не відчував достатньої жорстокости в поганих фіналах(>:3), але розумію, що це особливості знов ж таки бачення автора. 

Візуал крутий, музика також.

З точки зору сюжету, доволі помітно, що історія планувалась дещо масштабнішою, тому трохи кидається в очі занадто пришвидшений темп наприкінці, що шкода, але джем змушує адаптуватись. Загалом сюжет крутий, як мінімум через те, що сон собаки тут використано доволі незвично і він є лише інструментом для кращого розкриття Артеї.

Тема провини розкрита з доволі цікавого боку, оскільки сама Артея по факту судить себе за гріхи минулого. Теггінс (очевидний лакей Лютедора) в сюжетному сенсі лише спонукає гг до цього суду, але не засуджує самостійно. Класний спосіб показати, що сама героїня відчуває цю провину, але лише обирає між прийняттям та захистом від неї.

Загалом новела крута, 8/10

Шикарне аудіо-візуальне оформлення, але страждає подача сюжету. Мені не вдалося співпереживати головній героїні і тому простерігати за її пригодами стало нудно.

Дуже гарно вийшло. Молодці.

Немає слів, у мене тільки "👍"