Я хотів зрбити ефект, коли герой "роздупляється", тому освітлення впродовж історії поступово змінюється, щоб можна було розгледіти де він перебуває не відразу. Хоча відразу намагався ввести в курс справи, що один умовний "тиловий воєнний" фразою "Тобі би тамадою працювати, а не ухилянтів ловити" і пані поліцейську фразою "міс закон і порядок". Також передати трохи кольором. До речі, у чатика типу "Повістки *назва_міста*" їх називають зеленими та синіми хмаринками, так що це теж свого роду відсилка. Але в принципі тут персонажі і не важливі, цей діалог міг відбутись між ким завгодно: лікарем і пацаєнтом, парочкою на кухні чи старими людьми на лавці, хто вони не сильно має значення.
На весь екран через орієнтацію на мобілки та і мене бісять у новелах дрібні літери і багато тексту.
Не знаю що за ПінчукАртЦентр, не знаю навіть чи це комплімент чи підкол. Я думав зробити дві відповідні кінцівки, де головний герой приймає рішення відкупитись чи ні, але мені здається у обох кінцівках це б кардинально нічого не змінило, тому вирішив не реалізовувати лишнього розгалуження, вийшло дійсно безсюжетно, маніфестично.
Кінцівка як "контрольна робота", як висновок, який має зробити читач. Оскільки аудиторія новели - це інші розробники новел, тому і хотілось більше занурити читача у тіло головного героя, який би приймав рішення про хабарництво саме у таких екстримальних конкретних умовах, а не у абстрактних.