шкода, що не можна в ролі психолога завершити все як психолог і розібратись у ній, звівши все до якогось травматичного досвіду, щоб вона зрозуміла, що їй не потрібно для щастя ніяких одружень і донечок
Я хотів зрбити ефект, коли герой "роздупляється", тому освітлення впродовж історії поступово змінюється, щоб можна було розгледіти де він перебуває не відразу. Хоча відразу намагався ввести в курс справи, що один умовний "тиловий воєнний" фразою "Тобі би тамадою працювати, а не ухилянтів ловити" і пані поліцейську фразою "міс закон і порядок". Також передати трохи кольором. До речі, у чатика типу "Повістки *назва_міста*" їх називають зеленими та синіми хмаринками, так що це теж свого роду відсилка. Але в принципі тут персонажі і не важливі, цей діалог міг відбутись між ким завгодно: лікарем і пацаєнтом, парочкою на кухні чи старими людьми на лавці, хто вони не сильно має значення.
На весь екран через орієнтацію на мобілки та і мене бісять у новелах дрібні літери і багато тексту.
Не знаю що за ПінчукАртЦентр, не знаю навіть чи це комплімент чи підкол. Я думав зробити дві відповідні кінцівки, де головний герой приймає рішення відкупитись чи ні, але мені здається у обох кінцівках це б кардинально нічого не змінило, тому вирішив не реалізовувати лишнього розгалуження, вийшло дійсно безсюжетно, маніфестично.
Кінцівка як "контрольна робота", як висновок, який має зробити читач. Оскільки аудиторія новели - це інші розробники новел, тому і хотілось більше занурити читача у тіло головного героя, який би приймав рішення про хабарництво саме у таких екстримальних конкретних умовах, а не у абстрактних.
Ой, та пацани, їбать, хулі нюні розпустили, ще на весіллі у один одного бухатимуть, шяс же часи такі не те що по телефону будть розмовляти, а і в дискордику триндіть і в онлайн-ігри рубатись, так що навіть після років 10 мовчання, можна через знайомих надибати інстаграмчик і написати "Шо ти?"
Ой, мені сподобалось, що ця постать вбиває за слова саморозвиток і "стати кращою версією себе". Добра постать, справедлива, можна було б до неї повернутись, якби вона захотіла.
Я запитав у чаті в Телеграмі, сказали, що можна, я тут новачок - не знаю де ще питати, якщо скажеш де це є прописаним, можу відкоректувати. Перепроходив зілька разів, виходив лиш на кінцівку з червоним екраном. Якщо що, можете в лічку кинути як пройти його на позитивний рут.
Так склались обставини, що я виїхав до Європи на півроку і бачив деякі ситуації, слухав історії українців-емігрантів про місцеві звичаї та закони. Для мене це був не дуже приємний досвід через інші правила, більший розмір покарання і його неминучість, на відміну від України. Але з іншого боку, Україна посідає 104 місце із 180 по рівню корупції і саме через неї у нашій країні в мирний час проблеми із іноземними компаніями. Тому дійсно, правильної відповіді немає: якщо ми суб'єктивно обираємо жити в зручній країні, ми будемо жити бідно, якщо об'єктивно в незручній, то, можливо, багато. А можливо дійсно побутове хабарництво і системна корупція - це зовсім незалежні поняття і наша побутова поблажливість до чужих помилок і бажання віддячити людям за роботу додатковою оплатою не впливає на інвестиційну привабливість країни - хтозна. Я дійсно не робив науковий аналіз індексу сприйняття корупції, а лиш передав власні відчуття, спостереження та думку оточуючих мене в моїй інформаційній бульбашці. Загалом так, правильної відповіді у мене немає, але тему хотілось розкрити. Мені б хотілось щоб після прочитання кожен зробив би для себе свій вибір у ситуації головного героя: Відкупитись? (Так/Ні)
Щодо того щоб дивитись страху в очі, можна глянути фільми "Пила", там добре ця тема розкривається, щось типу "файно зустрітись лицем до лиця зі своїми страхами, навіть якщо ти після цього будеш з інвалідністю". Щодо смерті близьких, дійсно важко підібрати слова, думаю в будь-якому разі варто говорити чесно типу "бля, чєл, я не знав твого діда і я не знаю які у вас були стосунки, можливо я ніколи не мав настільки тісних стосунків ні з ким, як ти зі своїм дідом, тому мені важко осягнути твоє горе, але я хотів би тебе підтримати, бо мені боляче дивитись як ти сумуєш". Ще на цю тему згадується пісня групи ТОЛ "Поруч зі мною йде смерть – я не один, Поруч з тобою йде страх смерті". Щодо страху публічного приниження, є відоси де хлопці підходять до дівчат, пропонуючи почати зустрічатись: з кожною відмовою вони стають впевненіші і від того отримують менше відмов. Варто лиш почати забивати на думку оточуючих і стане легше. Щодо цієї новели - вона хороша, тема страху смерті не до кінця розкрита (не розказано, наприклад, що відбувається з людьми, що втрачають страх смерті чи інших кейсів страхів, тема обширна). Мені сподобався її стиль. Шкода, що не можна гортати назад: віршик в кінці кльовий.
Загальне враження Ну, тут канєшн тема не розкрита. По-перше, відсікати кінцівки одним махом ніхуя не просто, там кістки тверді, це не лялькам кінцівки відривати. По-друге, всмислі все закінчується лиш руками і ногами, а як же тулуб - там же стільки всього цікавого всередині. Описувати розрубування товстої кишки із випаданням фекальних масс - це ж... Ладно, увльокся
Загальне враження Насправді, перше враження було різко негативним типу "блін, дівчина у шкількій формі у космосі, ну це полюбому якась другосортна новелла без сенсу", але потім "а, так вот чому вона така" і все стає на свої місця, окрім мізків головного героя, там уже вибір за гравцем. Шкода Землі.
Загальне враження Цією ельфійкою була Ґрета Тунберг. Насправді з сучасними еко-активістами і урбан-дизайнерами про винищення дерев і мріяти годі. Доведено, що тіні дерев зменшують температуру повітря на пару градусів, тому їх не перестануть висаджувати. До того ж окрім міської флори, є приватна - люди люблять саджати дерева, а "приватний сектор" є у всіх містах. Хоча ця проблема вроді дійсно є у амераканських мегаполісах, але де ми, а де піндоси)
"Після того я я зізналась своїм батькам, що у мене депреія, вони... вигнали мене з дому, сказавши - Такі хворі на голову як ти не мають бути в нашому домі" - вірю, я повірив.
Загальне враження Я не продовжив далі спілкування із "не знаю як її ім'я", бо вона досить не розкритий персонаж, типу з діалогу "у мене були проблеми" - "у нас усіх є проблеми" можна щось дізнатись про неї.
[Першочергово було настільки багато помилок, а сюжет так сподобався, що написав автору і попросив дати мені текст, щоб все виправити]
Загальне враження Досить атмосферно получилось. Хоча якщо перший раз на рандомі ткнути вірну комбінацію, то ти просто йдеш додому і все добре і такий "і шо це всьо?", пройшовши на всі кінцівки розумієш "а, то ось чого вдалось уникнути". При першому проходженні ще срака згоріла що чєл-детектив і з черепушкою без плоті вперше бачить "загадкову смерть і окультні символи", хоча сам їбать яке окультне чучело
Арт Файний, але текст надто дрібний
Програмна реалізація Якщо проклікувати, звук озвучки збивається у какафонію. А так прикольно получилось
Загальне враження "я приховую свої справжні почуття, я здаюсь для всіх правильною, хоча я не така, блін клас" - ні. Я думав достатньо уже матеріалів є про те як важливо бути у гармонії з собою, що досі виникають твори із цим посилом.
Загальне враження Чєл записує "кружечки" з пекла другу щоб дізнатись як він помер. Написано прикольно. Не поняв трохи чому він при згадці гарему одразу ж подумав про окоп, але загалом від новели кльовий вайб.
Арт Простенький, але прикольний
Програмна реалізація Шкода перемотки назад немає, кастомна реалізація на Godot - це прикольно
Для тих, хто може не відразу поняв: Фобос - один із двох супутників Марса
Загальне враження Прилетіли два чєла узнать шо там Фобос, а виявилось, що то один чєл і він або саботує висадку людей на цей супутник (нєхер було Землю паскудить), або заапрувить чим засмутись свого уявного друга і люди спаскудять ще одну планету. Мораль: не паскудьте Землю.
"Зараз ми дивимося на Господа ніби на відображення в дзеркалі, але згодом подивимося Йому в обличчя. Зараз мої знання — часткові, тоді ж, я знатиму усе досконало, подібно тому, як Бог знає мене. Тим часом лишаються ці три: віра, надія і любов. І найбільша з них — любов." До Коринтян 13:12
Загальне враження Чєл просипається після корпоративу, а якийсь маньяк каже, що він - це його відображення в дзеркалі. Панятно.
Загальне враження Жінка мала доньку із вадою серця (жостка хуйня, нікому не побажаю зіткнутись із таким), операція на серці була безуспішною, врачі порадили евтаназію, а вона і не проти. А потім така "ой" і загналась, придумавши якусь хуйову гру із "забула-згадала" револьверами. Весь сюжет сон, тому придирок до "так а чьо вона зразу не встала і не пішла до виходу" я не залишатиму.
Загальне враження Дівчинка завжди поверталась із школи з подругою, але одного разу ні і подругу вбив маньяк, тепер вона шкодує і чує її голос. В новелі вибору немає - героїня закидується всіма таблетосами і запиває винцем. Шкода її? Ні. Мораль: ходіть завжди з подружкою, а то вдург маньяк вб'є. І не слухайте голоси в голові, які кажуть накласти на себе руки, краще пийте призначені вам таблетки.
А, все, розібрався, там сон у сні типу: поїзд один сон, потім вона прокидається у іншому сні і там той чєл, якого вона багато разів зустрічала у інших снах, але не в житті
Читачу кажуть "Чєл просто сон", читач читає "Чєл просто сон", а автор такий "Ха, наїбав, дисонанстнінько получилось правда? Насправді він не сон!". Ну такоє
Пажжи, але ж він каже "Я вже не можу дочекатись, коли побачу тебе там! У житті!", це він так прикалується? Чи у неї амнезія якась, що вона його постійно забуває, а він такий "зато я тебе нє"?
Загальне враження Дві ранені жінки присмерті жаліються одна одній: одна розказує, що хвора на sci-fi ВІЛ, інша що хотіла б прочитати мангу із братом. Монстри їх не схавали при жодній з кінцівок, шкода.
Загальне враження Мавка хотіла бути костюмером, але прийшло лихо в її село і вона тепер мавка: якщо забуде про свою мрію, то схаває чувака, а якщо не забуде, то дасть йому силу вийти з лісу. Як це допоможе йому врятувати його село від лиха - не знаю, якось мабуть поможе.
