Я хотів зрбити ефект, коли герой "роздупляється", тому освітлення впродовж історії поступово змінюється, щоб можна було розгледіти де він перебуває не відразу. Хоча відразу намагався ввести в курс справи, що один умовний "тиловий воєнний" фразою "Тобі би тамадою працювати, а не ухилянтів ловити" і пані поліцейську фразою "міс закон і порядок". Також передати трохи кольором. До речі, у чатика типу "Повістки *назва_міста*" їх називають зеленими та синіми хмаринками, так що це теж свого роду відсилка. Але в принципі тут персонажі і не важливі, цей діалог міг відбутись між ким завгодно: лікарем і пацаєнтом, парочкою на кухні чи старими людьми на лавці, хто вони не сильно має значення.

На весь екран через орієнтацію на мобілки та і мене бісять у новелах дрібні літери і багато тексту.

Не знаю що за ПінчукАртЦентр, не знаю навіть чи це комплімент чи підкол. Я думав зробити дві відповідні кінцівки, де головний герой приймає рішення відкупитись чи ні, але мені здається у обох кінцівках це б кардинально нічого не змінило, тому вирішив не реалізовувати лишнього розгалуження, вийшло дійсно безсюжетно, маніфестично.

Кінцівка як "контрольна робота", як висновок, який має зробити читач. Оскільки аудиторія новели - це інші розробники новел, тому і хотілось більше занурити читача у тіло головного героя, який би приймав рішення про хабарництво саме у таких екстримальних конкретних умовах, а не у абстрактних.

Так склались обставини, що я виїхав до Європи на півроку і бачив деякі ситуації, слухав історії українців-емігрантів про місцеві звичаї та закони. Для мене це був не дуже приємний досвід через інші правила, більший розмір покарання і його неминучість, на відміну від України. Але з іншого боку, Україна посідає 104 місце із 180 по рівню корупції і саме через неї у нашій країні в мирний час проблеми із іноземними компаніями. Тому дійсно, правильної відповіді немає: якщо ми суб'єктивно обираємо жити в зручній країні, ми будемо жити бідно, якщо об'єктивно в незручній, то, можливо, багато. А можливо дійсно побутове хабарництво і системна корупція - це зовсім незалежні поняття і наша побутова поблажливість до чужих помилок і бажання віддячити людям за роботу додатковою оплатою не впливає на інвестиційну привабливість країни - хтозна. Я дійсно не робив науковий аналіз індексу сприйняття корупції, а лиш передав власні відчуття, спостереження та думку оточуючих мене в моїй інформаційній бульбашці.
Загалом так, правильної відповіді у мене немає, але тему хотілось розкрити.
Мені б хотілось щоб після прочитання кожен зробив би для себе свій вибір у ситуації головного героя: Відкупитись? (Так/Ні)