Skip to main content

Indie game storeFree gamesFun gamesHorror games
Game developmentAssetsComics
SalesBundles
Jobs
TagsGame Engines
(1 edit) (+2)

Що ж, а тепер перша гра на цьому джемі, де я вдосталь проревілася. Бо жорстоке поводження з тваринами - це моє особисто пекло.

Ви дуже класно підібрали музику, вона справді відповідала влучно усім сценам.

Також у вас достатньо об'ємна гра, зізнаюся, такого об'єму від гри про кота я не очікувала, але вам вдалося дійсно створити насичену історію.
Сумну, не без того (бо я чогось в останню мить передумала гнатися за пташкою, ну і ви зрозуміли, але крім того дійшла ще до двох кінців з продовженням роду чи поверненням до старої).
Взагалі, мені стару шкода, якщо її лишати, але бачу, що інший фінал коту ближчий.... Ох, не знаю, переказувати історію і переживати її подумки мені досі важко, багато сумних речей тут згадуються. Болить.

Цікавий візуал, хоча звісно деінде видно брак досвіду з перспективою, дуже люблю ваші сцени з котами і старенькою. 

Цікавий підхід до теми, але ваша історія в чомусь перегукується для мене навіть більше з першою темою джему - ескапізмом, бо тут дуже багато уваги на думки кота, на його очікування, бачення світу, і чимало де він спершу робить оманливі висновки, ніби тікає від реальності - навіть, ось той момент з руками, адже вони були лише в уяві.

До речі, взагалі, поки пишу відгук і сценарій все одне мене переслідує, я може радила поставити на початку попередження про вибухи і сцени насилля(

Словом, хай і важка, але дуже гідна гра. Тим більше зважаючи на об'єм та розгалуженість для двох тижнів в соло. Дякую вам за демонстрацію буремного котячого життя і щирі емоції.

UPD: і знайшла декілька одруківок та пунктуаційних штук.

(+1)

Щиро вдячний вам за відгук! Щодо бабусі, її історія вийшла трагічною. Бо у моїй уяві вона і з поверненням котика, і без нього нещаслива людина, що теж, на жаль, застрягла в минулому. Взагалі планував її більше розкрити, але не встиг. Вона живе намагаючись відтворити минуле, а не створюючи теперішнє. Тому й для котика вибір не є однозначним. Навіть якщо він був би людиною, чи зміг би показати бабусі правильну путь..? А самому від таких відносин він чахне. Він отримує любов і увагу, але залишається без своїх мрій. Вважаю, так само і в житті. Деяким людям, о котрих піклуєшся, ти суттєво допомогти ніяк не можеш.
А з темою ви дуже влучно зауважили. В історії багато ескапізму, але це, так сказати, побічний продукт. Просто котик такий персонаж. Але, вважаю, це не заважає розкриттю й відлуння. Тут трохи складна ситуація, бо ті ж самі руки це не зовсім повністю вигадка. Можливо, це вже справа особистої думки, але я думаю, що травма вона є реальною, вона існує насправді. Це не просто конструкт мозку, це справжній закріплений досвід, такий самий, як пам'ять про своїх рідних та друзів. З котиком в минулому сталася жахлива подія, й він засвоїв урок. Але разом з тим він придумує ще більші жахіття й, що головне, очікування. Тут питання, чи можна мати очікування, що будуть точно збігатися з реальністю? Якщо дивитися з погляду Лякунчика, то його уявлення про людей і, як наслідок, зовнішній світ є цілковито логічними й раціональними. Звідки йому дізнатися про істинну реальність? Мабуть, з минулого, ще коли він жив з родиною на вулиці. Тому чи можна сказати, що котик тікав від реальності в цьому випадку? Здається, ніби він просто її боявся.  Виходить складне питання. Але цікаво було над цим поміркувати.
Пробачте за стіну тексту й ще раз дякую. Сам розчулююсь, коли комусь так історія відгукується.

(+1)
Бо у моїй уяві вона і з поверненням котика, і без нього нещаслива людина, що теж, на жаль, застрягла в минулому.

Так, це відчувається, але, мабуть, мені б хотілося, щоб ось це "рідне" у вигляді котика було з нею до останніх днів. Життям, звісно, важко керувати, але якби ж наш герой оселився десь поряд і міг радувати своєю присутністю і бабусю, і жити своє життя - це було б бінґо. Але, як я і сказала, в житті треба робити вибір, що показала ваша гра.

Він отримує любов і увагу, але залишається без своїх мрій. Вважаю, так само і в житті. Деяким людям, о котрих піклуєшся, ти суттєво допомогти ніяк не можеш.

Так, ваша гра цими образами і сильна, бо історія, насправді, більше, ніж просто про котика.

Можливо, це вже справа особистої думки, але я думаю, що травма вона є реальною, вона існує насправді. 

Маєте рацію, бо для людини, яка травмована - це завжди так.

Пробачте за стіну тексту й ще раз дякую. 

Нема за що вибачатися, по-моєму, обговорення на джемі та й загалом під будь-якою творчістю в коментарях - це прекрасно! Значить в роботі є щось більше, бо коли є над чим думати - це точно не щось посереднє!)
І дякую навзаєм ~