Вам дійсно вдалося передати увесь сюрреалізм цієї зимової ночі. Маленькі деталі кухні, від потрісканої плитки до замітки "купити хліб", анімація снігу за вікном... І він.
Пройшла на обидва фінали, коли вперше побачила як обличчя хлопця змінилося навіть трохи налякалася.
Дуже добре зроблений та цікавий проєкт, дякую за вашу працю!

Мені дуже подобається дизайн хлопця. От не знаю чому, але він і те, яку міміку Ви йому зробили, сподобалося мені найбільше
Історія трохи передбачувана, але не думаю, що це хтось погане, бо свою функцію вона виконує.
На моменті з приближенням його обличчя аж страшно було трохи. Знову-таки дуже гарна міміка.
Персонаж відчувається живим (що іронічно).

Дякую за роботу!

Цікава гра!! Не дуже зрозуміла, чому саме ці вибори впливають на кінцівки, але в цілому мені сподобалось! 4*

Атмосферна гра, хоча кінець здається дещо обірваним в обох випадках (чи фіналів більше, ніж два?).
Я ніби намагаюсь зловити зв'язок: лялечка як стадія розвитку комахи? Чи як лялька? Тому обличчя? 
От якось я згодна з коментарем нижче, що в фіналах чогось не вистачило.

Але арт класний, я не можу цього пояснити, але фон буквально здається живим (не лише через анімацію снігу, щось таке в самих кольорах, композиції). Кріпові емоції спрайта дуже кріпові, лайк.
Мені подобається стиль рамки для елементів юаю і як підібрана музика.

Тому загалом дякую за горорну атмосферну гру ~

Сюжет та текст:
Мені дуже сподобалося спустошене відчуття головної героїні та її біль за те, що коханого, яку вона любила, вже давно немає. Напевно саме такий тип людини, що навіть через багато місяців не може змиритися з втратою коханого, дуже легко впасти в відчай та повірити у все - навіть в те, що давно мертва людина повернулася.
Єдине що - здається, що "погана" кінцівка не дуже, бо мені навіть тяжко зрозуміти, хто ж це з'їв нашу головну героїню - з психічного трилеру, мов це лише дивакувата уява героїні, яка просто хоче побачити коханого, це жваво перескакує до містики, о якій до цього немає і слова чи натяку в тексті.
До гарної кінцівки в мене теж є питання, але менше.
Можливо кінцівки врятували післямови для кожної з них - мов для поганої йшлося про те, що через деякий час сусіди знайшли героїню, що наклала на себе руки, задихнулася в газі чи щось ще, а в гарної - вона вийшла на повітря, зателефонувала в поліцію, бо "хтось в моїй квартирі", та приїхала... але нічого й не було.
А на столі лише намальоване лице його коханого.

Аудіо:
Трек добре підходить під настрій гри - меланхолія з дрібкою неясності та тягучого болю від скрипки. 

Візуал:
Так, задник виглядає простенько, але коханий чоловік намальований приємно - я б навіть сказав, що ця розбіжність з тьмяним брудним задником кухні дуже кайфово контрастує з ідеальністю хлопця - бо в нашій пам'яті люди завжди виглядають куди біль гарніше, бо... хочеться, щоб вони запам'ятовувались саме так.
Але коли це миле лице ламається під жорсткою, але правдою (я зараз говорю про гарну кінцівку, якщо це так можна сказати), що її коханий вже давно мертвий, і це не він зараз сидить у неї на кухні, то ідея непогано працює.
Також не можу не помітити маленьку, але анімацію снігу, що падає за вікном - дуже гарний штрих, щоб придати заднику життя.

В підсумку - ця новела з потенціалом, в неї є гарні сюжетні мотиви, але її треба дороблювати, бо є питання до кінцівок з їх неочікуваною містикою, чи цю містику розвивати навколо причин смерті коханого, щоб вона відчувалась не так раптово.