Схоже, що стає традицією писати апдейт вночі. Або не писати зовсім(
Сценаристка, тобто я, вчора зіткнулася із назвою нашої новели лоб в лоб і щось трішечки розчарувалася у своїх силах писати сценарій так швидко, як собі напланувала. Ця творча та особистісна криза увігнала мене в паніку на цілий день, котрий я витратила просто на те, що картала себе за неспроможність творити 24\7. Тому й сюди вже нічого доповідати не хотілося. Але сьогодні я взяла себе в лапки й почала писати другий акт новели, в процесі намагаючись скоротити щось із раніше вигаданого, але моя команда накинулася на мене і ще сильніше розширила історію. Я поплакала і пішла це все втілювати у текст, ахаха.
Це пост про те, що може бути дуже важко відповідати своїм очікуванням. Або встигати в Due Date. Та й в цілому, що може бути складно і це нормально, варто прийняти цей факт і стане легше (хоча б на душі). Тому якщо хтось зіштовхнувся із подібним, буду рада підтримати, або почути теплі слова у відповідь. Всім гарної ночі:3
Ось вам наша перша локація, зі сплячою кішечкою для затишного настрою)