Дякуємо за відклик! Ми з дуже важким серцем обрізали Сон 2 і 3, підозрюючи, що фінал Сну 1 може неприємно вразити читача. Ви праві, для такого фіналу треба було закласти більше фундаменту, щоб читалося краще.
Викинути ту сцену в фіналі не знайшов в собі сил, бо мої друзі вже спланували і частково прописали сюжет Сну 2 і 3, де все будується саме на тому моменті. А мені дуже хотілося намалювати їх задум колись, щоб праця друзів за джем не була в пусту. Отак і вийшла ця історія.
Хотів додати до відгуку нашого сценариста, що реально найсильніша частина вашої роботи - це атмосфера. Музика у поєднанні з подіями гри створює відчуття, наче дивишся готичну театральну виставу.
Мені подобається камернсіть історії - те, що вона обмежена цим кладовиськом. І сподобалося, що вона починається і закінчується у світлому полі. На такому контрасті події на кладовиську відчуваються ще готичніше 🦇🦇🦇
Я зачарована стилем, анімаціями і пропрацьованістю деталей. Зізнаюся, боялася через скріншоти, що гра незавершена, але виявилося навпаки — ця скетчовість фонів ідеально передає відчуття перебування в аеропорту; щось більше було б надлишковим.
Сподобалось, як ви реалізували переживання тривожності й неможливість героїні переступити через себе з першого разу під час вибору. А ще, як зменшується розмір тексту, коли хтось говорить тихо.
Мені трохи важко повірити, що наприкінці саме Рін сказала: «Чим більше людей — тим краще». Але після проходження мені захотілося когось обійняти. Мабуть, це найкраще передає відчуття, які залишає на душі ця історія.
Як на мене - дуже цікавий світ, особливо арт персонажів і візуальна естетика загалом.
Особливо сподобався дизайнерськи й підхід до оформлення UI та карточки кінцівок з кастомними ілюстраціями.
Наративно сподобався момент з великою кількістю виборів. Особливо сцена з молитвою чомусь зайшла. Бо ми наче спостерігаємо внутрішній монолог персонажа у більш цікавій формі ніж просто читати його хід думок.
З художніх рішень неймовірно сподобалася консервативна палітра всієї гри, час від часу підкреслена яскравими помаранчевими, золотими і блакитними акцентами. Та рваний лайн довкола персонажів - він додав роботі якусь ілюстративність, наче арт бук читаєш :)
Так, я тільки закінчив грати і скажу одразу - я у відпаді. Не знаю як давно ви пишете історії, але мені дуже сподобався ваш підхід до побудов сцен. Ви наче знаходите щось цікаве в повсякденному житті і додаєте це аби сцена вийшла живішою.
Особливо сцена з комарями (Бззз)(Хлясь!) запам'яталася. Бо персонажі наче спілкуються про своє минуле (Бззз)(Хлясь!) але паралельно розвивається тема з комарями (Бззз)(Хлясь!). Вона як би відволікає, але насправді навпаки допомогає розбавити багатий на експозицію діалог.
І потім, в кінці сцени, ця зав'язка розв'язується і персонажі вирішують піти забратися на церкву аби втекти від комарів. Тобто той елемент з комарями не просто декоративний, а ще й послугував наративній цілі руху подій вперед.
Якщо прямо прикопатися, мені було трохи важко читати сцену де Женя з'явилася в хаті Жеки, бо там була музика із словами. Моя увага стрибала то на текст, то на лірику. І текст і музика були гарні, просто складно було тримати фокус на читанні. Але це мінор реально, може просто мій особистий баг в голові. Загалом музика сподобалась, особливо в головному меню.
Окремо ще скажу що ДУЖЕ сподобалася довжина епізодів. Я зазвичай граю в одну новелку кілька днів, за сніданком. І от це топ було, бо я знав що можу пограти в невеличкий епізод, зберегтися і піти по справам.
В цілому ваша гра реально підняла мені настрій, це був крутий експіріенс 🤘
Хочу додати - шкода, що у вас немає версії на Мак - я б зіграв аби насолодитися саундтреком :)
Але наш редактор/художник Alessa пограла, ділилася скріншотамі в тг. Коли почув від неї про звук падаючої труби - сміявся як навіжений. І досі ходжу і хіхікаю, коли згадую про це рішення і про фразу "Ви знаєте що таке аніме?" - Грім
Я вас розумію! Але змірився вже з тим, що стрімери будуть жартувати. Це їх робота - розважати аудиторію.
Для мене особисто жарти та кривляння не руйнують серйозність історії. Ті, кому цікаво, побачать що ви вкладали в монолог персонажа крізь розваги стрімерів. А декого це навіть може спонукати піти пограти в вашу гру самостійно, аби проникнутися меланхолічними настроями :)
Хотів додати до комента нашого сценариста - сьогодні дивився проходження вашої гри на стрімі Play UA і дуже вразив графічний компонент та відсилки персонажів до міфології, особливо розмова з маленькою Аріадною.
Коли вона дивувалася що ніколи не бачила брата - а ти як читач знаєш чому - таке відчуття трагічності у цій сцені, навіть трохи хорору, бо розумієш що вона ще не здогадується у яке чудовисько перетвориться маля.
Ви знаєте, я от тільки що дивився стрім PlayUA де Олег грав у вашу гру і коли він усе зачитував я взагалі не помітив уповільнення історії на внутрішніх думках героя.
Навпаки, в такому форматі коли він читав, а я слухав (малюючи :) ) все пливло добре і історія ще більше зачіпила ніж коли я її сам читав. Тож думаю мій комментар щодо уповільнень не дуже вагомий.
Ну і ще хотів сказати, під враженнями від стріму, що тема пошуку натхнення в повсякденних речах і спини Аполлона (😏😏😏) мене особисто непогано так зачіпили за живе.
Це розйоб. Гра максимально органічна у своїй сутності — нічого додати, нічого забрати. Відповідність темі 100%. Глибока вївча мудрість дала мені осягнути всі таємниці буття.
У історії є свій унікальний настрій, який музика і арт вдало доповнюють. Новела відчувається доволі кінематографічно в деяких моментах (особливо під час шторму). Тема вибору між сім'єю та покликанням повністю розкрита.
Гарні рішення:
динамічні фони
чудова музика — приємно здивована, що ви її написали до джему
дизайн русалки
кульмінаційний момент із молитвою
Тексту не вистачає вичитки та лаконічності. Діалоги занадто розлогі, тому важко втримати увагу.
Крізь рядки відчувається, з якою любов'ю написаний текст, але йому бракує динаміки.
Ви виконали величезну роботу, і я впевнена, що більше людей оцінить вашу працю.
Творці гри, ви неймовірні! Я майже не помітив, як пролетіло 3 години, поки перепроходив усі кінцівки, щоб повністю дізнатися історію. Жанр отоме не зовсім мій, але чарівна музика, дуже гарні фони та яскраві персонажі — це кохання з першого погляду.
Дуже сподобалася Наомі — мила тихоня, але дівчина з характером та особистими кордонами.
Найакуратніше одягнений персонаж виявився спортсменом, що дуже повеселило. Окремо посміхнуло, скільки разів Майк по-різному озвучує думку "начистити Едріану пику".
Матео — це корична сувора булочка, якій шлеш промені кохання з першої появи в сюжеті. Їхній фінал із Наомі наймиліший.
Едріан... за нього я переживав більше, ніж за власні стосунки. Дуже сподівався, що в одній із кінцівок вони з Матео будуть разом, але не сталося, як гадалося.
Історія про перше кохання, таке непросте й обпалююче, дуже сподобалася. Також ви чудово розкрили тему "визволення". Піду ще раз пройду <3
Неіронічно отримала велике задоволення від проходження цієї візуальної новели — назва повністю виправдовує очікування! Видно, що це драфт гри, але вона по-справжньому кумедна і цілком грабельна.
Хочеться відзначити:
Історію, яка перегукується з сьогоденням
Щиру манеру написання
Цікавих персонажів (яких, на диво, багато)
Унікальний саундтрек
Хочу колись побачити ваші наступні проєкти, які не будуть створені під тиском дедлайну джему (або відполіровану версію цієї новели). Ви зробили чудову роботу!
Історія читається дуже легко, діалоги живі, а сюжет зрозумілий, як і основний посил. Гра загалом нагадує аніме 90-х, викликаючи почуття ностальгії. Сподобалася анімація персонажів під час діалогів, а також рух фону позаду, що посилював занурення в історію.
Класно реалізована ідея, коли оповідання передавалося від одного героя до іншого, даючи читачеві можливість познайомитися з кожним персонажем, а потім побачити його збоку. У сюжеті, особисто мені, бракувало можливості фінального вибору — подарувати героям шанс чи ні, якого історія не дала.
Однак, якщо розглядати це як аніме чи візуалізоване оповідання, то кінцівка дуже логічно підводить до єдиного правильного рішення.
Дуже сподобався прийом "оповідання всередині оповідання", який мимоволі протиставляє Астаріель, що починає історію та має план, милій та щирій Рут, яка просто радіє кожному дню та світу навколо.
Цікаві, звичайно, у бога з машини уявлення про помічників, але на те він і бог, що може все.
Ця новела мене здивувала, адже за комфортною картинкою з таверни ховається завдання розв'язати конфлікт. Вам вдалося миттєво занурити в дискусію, якої, здавалося б, не мало існувати, оскільки люди не прийняли за богиню Творчиню світу в людській оболонці.
Гарні моменти:
Озвучка персонажів (сподобалося, що ви не озвучували думки героїні, а лише її пряму мову).
Дуже приємний піксель-арт. Портрети відвідувачів таверни мають вайб старих фентезійних ігор — приємно глянути.
Текстові ефекти — чудова ідея показувати стан героїні через зміни формату тексту.
Пісня!
Єдине, що мене збило з пантелику, — Ая здається інфантильною, що зовсім не в'яжеться з тим, що вона створила цей світ. Вона наче не розуміє, як працюють її ж сили. Не бачу в ній мудрості, виплеканої вічністю.
Пройшла на дві різні кінцівки, бо була занадто засмучена тим, що відвідувачі таверни довели Аю. Дякую за гру і таку незвичну інтерпретацію теми відсутності віри.
Дуже приємно вражена грою. Піксельний арт тут такий комфортний, персонажі запам'ятовуються. Дизайн Елі влучив мені в серце! Подобається концепція "симулятора" провидиці.
Гарно вийшло:
атмосфера "бюро передбачень" (це місце ж можна так назвати?)
варіативність історій персонажів (особливо здивувала зміна при перепроходженні лінії Хвія та Ікса)
по темі "Крила" - ідеальне попадання, як буквально, так і метафорично
Єдине, що я не дуже зрозуміла, — це небажання Елі бути обраною володаркою крил. І дружба з Сарою мені здалась трохи токсичною (але, може, так і має бути).
Сподіваюсь, цю гру пройдуть більше людей, бо вона залишає приємний післясмак.
Історія відчувається тягучою, мов дурман. Дуже подобається, як ви обіграли орієнтальну естетику: як візуал, так і музика повністю занурюють у цей світ. Поки що це єдина гра джему, у якій мені бракувало глосарія.
Особливо сподобалось:
дуже красивий концепт-арт
тема війни і болю. З нею дуже важко працювати, але вам вдалося, дуже пронизливо.
гарно витримана естетика, новела відчувається монолітною, ніщо не руйнує занурення у світ.
Але, чесно кажучи, мені було мало. Мало артів, мало історії, я не очікувала, що гра так швидко закінчиться. І з текстом ще трошки треба попрацювати, але то дрібниці.
Історія класична для жанру, з трохи стереотипними персонажами, але доволі приємна в читанні. У вас гарно вийшло створити некомфортну і таємничу атмосферу.
Найбільш вдалі аспекти:
дизайн персонажів
загальний настрій гри
текст читається легко і невимушено
Є питання щодо режисури. Наприклад, гра починається з вечора, наскільки зрозуміло, раніше 8 години, але ми бачимо на екрані глибоку ніч. Або під час напруженого моменту діалогу Бет з матір'ю музика починає звучати дуже голосно і стилем своїм вибивається із загального настрою. Це маленькі деталі, але вони впливають на легкість сприйняття.
Висновок: бачу потенціал, який треба ще дотиснути, і вірю, що у вас це вийде!
В моментах, коли найбільше наростає напруга, треба стрімко рухатись до піку, роздуми і тривоги Марка вибивають з колії. Звісно, що хочеться текстом передати весь спектр його переживань і страхів, але гравець одразу зчитує настрій.
Ви зробили величезну роботу - це дійсно довга для джему гра. З таким масштабом важливо бути лаконічним, щоб не розсіювалась увага)
