"Надіюся", спочатку подумала, друкарська помилка, але потім це трапилось тричі підряд...Як  казала Леся Українка: "..Без надії-таки сподіваюсь!"
Щодо позитивних аспектів:
В нас є предісторія і ми приблизно розуміємо, що за ситуація відбувається, які мотиви у Емми і Вівторка. Дуже подобається як були намальовані її емоції, вона дуже мила, авв.
Щодо мінусів, вважаю, що недостатньо розкрили переживання Вівторка, він для мене в обох кінцівках якийсь неоднозначно-байдужий, не знаю. Та і хотілося  більше його думок щодо дівчини, бо він  її психолог, а значить, повинен якось аналізувати, що відбувається з ним і як краще діяти.
Ще один мінус - коротенька, але цей недолік не можна виправити через те, що це вимоги конкурсу. Я просто бачу, що цю новелу можна було б реалізувати з довшим сюжетом, де нам показують регрес/прогрес Емми з її проблемою і те, як вона або вирішить її, або так і залишиться "відкинутою суспільством". А ця новела мені нагадує радше шматочок з її життя зі сторони, що теж непогано~