Дуже класна гра з гарною реалізацією, мальовкою та текстом. Сподобались всі рути та кінцівки, люблю трагедію та драму, і хеппі-енди теж) Сподобалась ідея того, що ми "збираємо себе по шматочках", і як це реалізовано. Доречі, щодо реалізації можливо натрапила на баг (не читала інші коментарі, тож не впевнена чи писав хтось ще), далі опишу цей баг, про всяк випадок напишу що є можливий спойлер:

СПОЙЛЕР

Якщо виходити на золоту кінцівку і останньою сценою робити 4-ту з червоного(жовтого?) руту, якщо в телефоні першим відкрити "Розслідування", нічого не відбувається та залишається тільки тиснути на "Ненадіслане", після чого припускаю що текст продовжується в не зовсім правильному порядку, програється два рази, і ми отримуємо червону(жовту?) кінцівку

КІНЕЦЬ СПОЙЛЕРА

Дуже сподобалась ваша гра, дякую!

P. S. Під час проходження гри коркова дошка з  фотографіями на які можна потицяти та концепція шести кінцівок по кольорам флешбеками нагадали мені ігри моєї команди з двох попередніх джемів, відчувала з вашою грою ще більший зв'язок через це)

Ще на етапі розробки зацікавила ваша гра, тож радий, що зміг побачити результат!!

У вас такий приємний стиль та дизайни персонажів! Вайлет і Вайрел ніби з vtm: bloodlines, а у Дейзі та Айві мега комфортні дизайники!!! І ви круто вигадали з кольоровим кодуванням персонажів, у нас в новелі трошки теж є подібна тема. Взагалі, і всі менюшки оформили, і сіджі зробили, і купу персонажів - багато роботи пророблено, ви молодець! Музика добре підібрана і не було такого, щоб вона вибивала з експірієнсу)

Щодо сценарію… Оце у вас амбіційний проєкт! 8 персонажів (не рахуючи нашого загиблого). Розкрити стільки людей в рамках джему - це велике завдання. Хоч і не ідеально, але в кожного персонажа була своя характеризація, і вони не відчувалися так, ніби за них говорить одна й та сама людина. Те, що ви змогли побудувати цей самий сюжет і змусити його працювати, як декілька версій історії - дуже класно. Мені подобається оця циклічна структура, яку ви підібрали для сюжету, круто, що ви зробили такий експеримент з типовою подачею.  Напевно, найбільше мені подобається зелена кінцівка, тому що вона відчувається найближчою до життя. 

Так, зараз перейду до критики, і тут багато думок, якщо з вами щось не резонує - можете відкинути. Просто бачу, що ви хотіли написати серйозну історію, тож так само серйозно спробував над нею і своїми почуттями порефлексувати ^^

Тон гри велику частину часу відчувається дуже пригнічено-сумним, хотілося більше б гумору чи іншої “перчинки”, цікавинки, яка б зробила оповідь більш текстурною, не лише наповненою смутком… Мені здається, іноді, коли пишеш персонажа з ментальним захворюванням, депресією, ти починаєш цим розладом ХАРАКТЕРИЗУВАТИ персонажа. Але насправді - це не риса характеру, а якщо і сильно на нього впливає, це дуже індивідуально. Люди в депресії можуть бути абсолютно різними: в когось може бути сардонічний темний гумор, в когось закручені думки-аналіз всього навколо, в когось третє і т.д. Мені хотілося б більше індивідуальності у внутрішньому світі Адама. Я помітив, що ви хотіли показати його крізь певну дисоціацію та сповільненість, але чисто з погляду тексту, таке важко гарно занурливо прописати. Тож я можливо обрав би трохи інший метод розкрити історію з його перспективи.

СПОЙЛЕРИ

Мені в новелі чомусь відчувається романтизація ментальних захворювань. Психічні розлади подаються, як щось красиве, щось, що “підносить” героїв над оточенням. Але ментально хворі люди можуть бути дуже  "огидними". Дуже егоїстичними. Дуже жалюгідними. І одночасно нести за це ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, бо вони все ще є людьми, які приймають рішення та керують своїм життям. (і все це - щось дуже реальне, крізь що проходять люди і що варто показувати, з емпатією та чуттєвістю)

Бачу, що у вас є розуміння цього крізь Айві та Дейзі, їхній шлях мені здався трохи більш пропрацьованим з цього боку,  і є оця трошки тема того, як бути другом, а не психологом, коли ти буквально психолог. 

Дещо окреме з особистих вражень... Як людина, яку колись шантажували суїцидом, було важко відчувати симпатію до деяких персонажей новели. Те, як Тео вчинив з головним героєм відчувається просто… жорстоко? Все би добре, але ніби історія все ще подає його, як страдальця та хорошу людину, що важко відчути. На мою думку, є різні розлади та ментальні проблеми, але люди обирають взяти відповідальність за себе і свої вчинки. Або хоча б не перекладати провину за рішення вчинити суїцид на інших (знаю, що в тру ендінгу, гг дізнається повнішу правду, але це не завадило Тео звинуватити його, там де він ТОЧНО побачить,  а правду заховати десь в якомусь рандомному блокноті). 

Мати менталку не означає, що людина є хорошою. Це щось, що не оминає людей будь-якого калібру... І в цьому теж є щось по-своєму цікаве.

КІНЕЦЬ СПОЙЛЕРІВ

Окремо дякую за можливість поромансити хлопа (хоч мені і знову жіночий лав інтерест більше резонує та за шоооо, але я все одно романсив вайрела бо задовбало мене все це!!)

Дякую вам за ваш проєкт! Бажаю успіхів з наступними роботами!!!

Дуже сподобалась новела, особливо Вайлет з Вайрелом і Айві з Дейзі. Цікава ідея з рутами, гарний візуальний стиль.

Гарна новела, але мені було недостатньо. І це не про довжину. Мені здається це так, тому що на початку просто канонада з контенту: тут і цг, і спрайтів купа, і вибір робити треба. І це ніби завищую планку на наступне проходження. Але швидко виявляється, що з нового буде тільки текст й вже по зрозумілій схемі: обрав куди йти, пройшов сцену й знову. Я ніби затримав подих й чекав весь час на сюжетний поворот. А коли дочекався кінця, то й ніби не був достатньо задоволений.
*Спойлер!*
Бо фінал навпаки відчувається швидким у зрівняні з основною частиною. Адам всю гру страждає через смерть свого друга, а у фіналі так швидко приймає її, що я не відчув цього катарсису. Найкращим мені здався зелений фінал, бо там якось більше емоційне звільнення показали, чи що. Цілком можливо, що це просто мій смак.
*Кінець спойлеру*
Щодо персонажів - вони непогані. Але перша сцена з Ліаном здалася мені нереалістичною й занадто пафосною. Також Айві та Дейзі відчувалися так, наче це одна людина. Не вистачало різниці в їх особистостях.
Але я не можу сказати, що не було цікаво. Я захопився сюжетом й хотілося побачити всі сцени з персонажами. Музики хоч і небагато, але вона влучно підходила під атмосферу персонажів й файно працювала з кольорами.
Дякую за таку велику працю!

П'ять проходжень... жодне не задовольнило. Бо як так?... точно щось роблю не те! Перша гра джему, де я судомно пішов шукати туторіал 😂 І виявилося, що я був правий - туторіал існує! (Дякую величезне за його створення!) І от нарешті шосте проходження))) яке повністю задовольнило. А тепер пара слів про гру: вона крута. Шикарна мальовка (як завжди), відмінний текст і багатогранність сюжету. 

Єдине... не хотів бути не з Вайлет ні з Вайрелом ахахах, але то таке. 

Дякую за гру 🖤🖤🖤

Ви повністю підкорили моє серденько.

Вау

Гарна гра! Сподобалась фіча з багатьма рутами і можливістю дізнатися всі таємниці через проходження всіх рутів. Хоча, завершення, як на мене вийшли змазаними та не дуже зрозумілими. Зважаючи на те, що не всі гравці будуть проходити всі рути, краще було б все ж таки додати в завершення більше пояснень. Але це моя думка) 

Загалом у гри дуже багато сильних сторін! Цікаві та живі персонажі, прикольний стиль мальовки, огляди та вибори всередині рутів. Кастомний інтерфейс(дуже дякую, що не залишили його стандартним!!), атмосфера, іноді занадто пусті, але все ж таки класні діалоги. Крута фіча з любовними лініями, телефоном та дзеркалом! Все це зроблено гарно та з душею. 

Дякую, приємний був експірієнс. Через брак часу пройшов тільки два рути, але в майбутньому хочу повернутися до цієї гри і допройти все інше) 

До речі зробив міні огляд вашої новели в тіктоці - https://www.tiktok.com/@slobidskiihry