Тепла і емоційна історія. Ковток людяності серед безкінечних історій про маніяків.

Сумна та лірична історія.

Чомусь згадала аніме "Союз сірокрилик" можливо через мальовку персонажа. Гра мені сподобалось, не хотілось виходити і говорити ще, бо потім мені стало сумно. Ще до речі радар на потойбіччя цікава штука. 

Драматично.

Хоча візуал затишний і гарний, навіть і не віриться, що професорка привид.
Пару діалогів професорки і робота змусили мене посміхнутися.

Знайшла трохи одруківок у тексті: https://t.me/mira_roztynu_okeanu/690?comment=2873

Дякую за гру.

блін автори, це було дуже мило та душевно! відносини професорки та робота, ек дивлячись на те, що в нього нема почутів та емоцій, дуже надихаючі...

по мальовці та музиці теж відчувається така мила, дитяча атмосфера, яка має бути. мене захоплювала кожна стрічка, що я читала. гра мені дуже сподобалась, тай я бажаю авторам успіхів та сподіваюсь бачити від вас нові ігри та сюжети!

Я не думав, що колись це напишу, але розмова привида з роботом, який при цьому не має навіть і натяку на відчуття, можуть бути такими милими. Дякую, що познайомили мене з чимось новим та приємним.

Беззаперечне 5/5
Я дійсно заплакав в кінці, і це багато про що говорить.
Передати стільки емоцій в такий маленький період — це треба вміти.

Я невіть не знаю що писати. Багато емоцій, які важко передати словами.
Залишається гіркий післясмак, але життєрадісний.

Дякую велике за роботу. Це неперевершено.

Вам вдалося вразити мене своєю історією. Музичний трек качає своєю містичною атмосферою. Графіка тільки збільшує занурення. Я очікував банального скла, чи, у кращому випадку, горрора, але отримав співпереживання роботу і його творчині.

Щось якось похмуро 😢

Сумна історія про симбіоз емоційності та беземоційності. Цікава проблематика, яку можна непогано розкрити у більшому творі. Дякую за гру!

Буквально до сліз. новелла про відданість, відвертість, і деяку безпорадність, про яку шкодуєш, мило, світло-сумно, трохи приречено. Мені сподобалось 😭💔