Не очікувала такого екшену спочатку, сцени написані дуже гарно) Аж переживаєш.
Дуже подобається. що в принципі всі кінцівки хороші і довершені.
Мальовка дуже гарна.
Дякую за новелу.

Почну з того, що мені впав в очі останній коментар і так, я з ним вельми згодна. Втім, мабуть я не пройшла на ті фінали, через що, так, моє збентеження навіть більше.
Далі спойлер для тих, хто ще не грав (пропустіть цей абзац): вийшла, як я розумію, на два позитивні фінали - де в лікарні він зустрічає колишню колегу і де він поговорив з мамою і прокинувся.

Але так, навіть між цими двома фіналами - є, так би мовити, прірва. З одного боку, це цікаве рішення, що різний вибір приводить до різних, але все ж, виходів з ситуації - цілком логічно для реального світу, але водночас через такий підхід ти, навіть, при позитивному фіналі не можеш отримати повне уявлення про світ.
Чим був тей вимір, чи справді у цьому всьому є якась магія? Тобто, розумієте, так навіть трохи стирається поняття віртуальності, бо якщо все ж історія мати - правда, виходить, це не стільки уявний світ, як скоріше інший чи, може, навіть варіант потойбічного.
Втім, знову ж таки, мені важко скласти повне уявлення, бо отримала лише 2 фінали з 6.

Окремо хотіла поговорити про той, що в лікарні з Каллен: він здався мені дуже різко закінченим (хотілося ще чогось, після її натяку і того, як він зняв амулет) на противагу плавності того, що з матір'ю, хоча в обох мені не вистачило... Вирішення відкритих проблем?
Ми не побачили друга, він лишився для нас не розкритим, але фактично залишений ним номер врятував героя; дізнавшись правду про матір, герой не став шукати ту, хто дала мамі цей амулет - але ж це могло надати нам відповіді про сам світ.
Але чомусь думаю, що це все через брак часу.

А тепер про головне. Про враження загалом.

Музика підібрана чудова, завжди попадала в настрій. Мені сподобалась логіка виборів і те, як ви до них підводили роздумами героя загалом.

Дуже чудові спрайти персонажів! Та й загалом мальовка. Фони комфортні, кольори, класна анімація очей. 

Сама ідея також, не зважаючи на нестачу знань по світу, все ж мені сподобалася. Ідея з будинками, внутрішній конфлікт героя та шляхи для його виходу - все це логічно і мені цілком припало до душі.
Не дивлячись на жах, який виклакав інший світ (при його кольоровості, у вас добре вийшло передати моторошність), в цю історію все ж хочеться занурюватись, бо вам вийшло зробити її цікавою. Цікавою і вартою уваги, вивчення.

Тобто по суті моє єдине питання, це більше чи є один істинний фінал у грі, чи кожен з фіналів у вас розкриває якусь окрему частину сетингу?
Бо якщо останнє, що найімовірніше так, як мені здалося, то думаю і про це теж було варто зазначити в попередженні.

Дякую за гру та бажаю удачі на майбутнє!)

Сумбурна новела з потенціалом.

Музика доречна, мальовка приємна, історія... до неї в мене найбільше запитань. Складається враження, наче сценарист до кінця не знав, яку саме історію хоче розповісти. Чи про втрачену матір, чи про отримання надзвичайних сил, чи про божевілля в психіатричній клініці, чи про стару вчительку, чи про відьму і її прокляття. "Лікарняна" кінцівка максимально незрозуміла - до чого там самогубство? Мотивація Ліз виглядає дивно (особливо, коли дізнаєшся про її минуле) - і ще дивніше, якщо припустити, що не вона керує ДрімВілем. Чому мешканці переслідують героя - і чому герой може легко погодитись жити серед  цих божевільних?

Новела має хорошу ідею та потенціал для розвитку, але потребує полірування. І вичитки текстів)

Дякую вам за новелу!

Дуже гарна робота художника по персонажам.

Сподобалось звуковий супровід новели - все дуже гармонійно підкреслює поточну ситуацію в новелі.

Дякую!

Знайомство з проєктом «Dream Palette» залишає після себе читача з великою кількістю зачеплених соціально-психологічних явищ та неоднозначними враженнями, що є логічним результатом для означеного жанру. Гра «Dream Palette» розкриває перед гравцями захоплюючий світ, який насичений психологічною глибиною психеї головного героя, що розшаровуючись, розкриває внутрішні протиріччя та переживання. Однією з головних сильних сторін гри є її напружена атмосфера, що вибудовується  синергією поєднання сценарію, музики та візуалізації. Щойно гра вас захопить, Ви будете втягнуті в глибоку історію, як головний герой поринає у … (дізнаєтесь по сюжету 😉). Ще одним цікавим моментом у грі є прийом реінсталяції життя головного героя, що буквально кидає читача з однієї частини хронотопу у іншу. Персонаж дізнається нові відомості про своє життя разом з читачем у процесі розкриття сюжету, і цей елемент додає цікавості для геймплею. Плавна анімація кліпання (і не тільки) виглядає дуже органічно та підтримує певний ритм під час викладення сюжету. Після завершення гри Ви можете відчути, що багато запитань отримали свої відповіді для розуміння сюжету, але якщо Ви поглибитеся ще більше, досліджуючи інші закінчення гри, Ви зможете дізнатися ще більше відомостей, що підкреслять Ваше розуміння лору цього проєкту. Гра вражає не лише глибиною сюжету, але й майстерністю у візуальному виконанні. Мальовка відповідає настрою гри, додаючи глибини та виразності до сцен. Особлива подяка тому, хто намалював цей милий логотип Docker’a на ноутбуці :З . Але, все ж, дисклеймер гри є актуальним і ця гра далеко не розважального характеру (принаймні не в пріоритеті), вона складна та наштовхує гравця на тривалі роздуми, і ця напруга підійде не для кожного. А також, місцями у грі мелькають одруківки "дивися" замість "дивився", "це" замість "цей", але їх буквально декілька і вони не впливають на загальне враження. Дякую Вам за Вашу роботу.