чудова гра, яка справді гарно підводить до головного сюжетного повороту. мені сподобалося, як ти починаєш розуміти, що щось не так ще на початку, але при цьому точно сказати не наважуєшся. я рада, що твіст виявився не таким депресивним в результаті, як я подумала, хоча хороша кінцівка теж натякає на те, що все й не так райдужно в житті головної героїні. 

!!СПОЙЛЕРИ!!

мені особисто тема деменції знайома через власних старих родичів, і дуже рідко зустрічаються ігри, які дозволяють це так ніжно та з розумінням відчути. я не можу точно сказати, що ви хотіли її показати, але остання репліка онуки на це як би натякає, тому буду відштовхуватися від цього. дякую за гру, яка дозволяє подивитися на життя людей, які поступово втрачають звʼязок з реальністю, але все ще намагаються бути поряд з тими, хто для них важливий. 

мальовка підходить. яскраві кольори добре поєднуються з оповіданням, і саме оповідання — чудовий текст, милі жарти. можливо, декілька здалося мені трішки недоречними (наприклад, чомусь вибила «не чує баба»), але в цілому — текст завжди натякає на те, що щось не так, але до самого кінця ти не можеш оцінити масштаб трагедії. 

дякую за таку чудову гру!! удачі подалі в розробці

Схований за легким та дотепним виглядом, цей твір пронизаний глибоким сенсом та зворушливою історією. Соломія веде нас по закуточках своєї свідомості, шукаючи ключі-фрагменти свого життя, неначе збираючи їх в цільний пазл. Кожен крок, кожен згаданий об'єкт – це форматована сутність минулого, що відновлюється та відображається візуально перед гравцем. Кіт – агент супроводу, перетворюється на справжній голос розуму, що пильно стежить за долею Соломії, ніби пружина, що тягне її знову і знову до реальності. У кожному муркотінні криється піклування, що не тільки рятує від забуття, але й торкається найтонших струн душі. Спогади розплітаються як нитки, але часом ми помиляємося у власних переплетіннях. Фінали ведуть гравця через різні стани усвідомлення. Вони випромінюють зміну, яка відбувається, коли Соломія усвідомлює реальність, але лише придивившись глибше, ми розгадуємо метафоричний пазл, що відкриває складну картину людської душі. «Чи мріють коти про деруни?» – це гра, яка змушує нас зупинитись, відчути кожну хвилину й осмислити кожен шматочок свого буття. Вона нагадує нам про важливість миттєвостей. Здавалося б, ця історія щедра на позитив, на радість від кумедних пригод, коли дівчина та кіт спільно малюють, слухаю пісні та готують деруни. Але чи варто просто пливти по поверхні, коли на дні душі чатує біль, біль від усвідомлення про втрачені зв’язки? Бабуся, що розповідає історію, стає символом тих дрібних втрат, які нам здаються незначними, але вони нагадують про себе, як легкий шепіт вітру. І ось, в останніх акордах гри, виявляється справжній сенс – усі ті миті, навіть якщо вони виявляються лише ілюзією, варто цінувати. Як найсмачніші деруни, які готуються зі старанністю та любов’ю, – вони здатні нагадати про радість і глибину буття. Захований в глибинах гри глибокий сенс стосується не тільки пам'яті, а й втрати та віднайдення себе. Три різні фінали, які мов нитки Аріадни, провадять нас крізь лабіринт порушеної свідомості. Перший прекрасний етюд, де віддзеркалюється важливість зв’язку між поколіннями, другий – як глибока відданість мрії, що може бути кращим другом, але і найбільшою ілюзією, третій – як токсична реальність, коли відсутність пам'яті веде до анігіляції. Попри захопливо-важку історію, гра має візуально пропрацьованих та сповнених сенсу персонажів, що заворожують око, а варіативність емоційного спектра не дозволяє занудьгувати. Чудові стилістичні фони, що мають інтерактивні елементи, які залучають гравця до прямої взаємодії та дослідження цього світу. Гра також зачаровує стартовими елементами, такими як паралакс в головному меню, приємним музичним супроводом, над-милим курсором та гармонійно стилізованими опціональними вікнами (особливо, що стосується збережень). Також, варто відзначити, що гучність відрегульована за замовченням, тобто про Вашу «акустичну безпеку» подбали завчасно, дякую. Історія насичена веселими та доречними жартами, їх тут ну дуже багато, що початково відводить очі від головної проблематики. Інтерактивний пазл, власне також символізує понівечене світосприйняття, що розділяється на друзки, але може бути складений наново. Гра «Чи мріють коти про деруни?» – це не просто пригода, а справжня мандрівка до найглибших закуточків людської душі. Так, цінуйте ж кожну мить та їжте деруни, додавайте сметанки та не забувайте ділитися зі своїм котиком. Дякую Вам за Вашу роботу.

Чудова історія, якій бракує відточеності. Гра має багато інтерактивних елементів. Це показує креативність команди та їхній технічний скіл, але їх відчувається багато на одиницю локацій. Можливість отруїтись дерунами радує, але кінцівка “без ключів” обрубана і не пояснює нічого. Особливо, якщо розглядати її в контексті “справжньої” історії. Метафізична роль кота у житті Соломії зрозуміла, але сюжетно не зрозуміло, хто він. В самого була подібна ситуація. І тому, хоч і по завершенню відчуття залишаються теплими, разом з тим хочеться, аби ця важлива тема була подана більш розгорнуто

Зворушлива історія з несподіваними розв'язками.
Головний плот-твіст дуже грамотно зроблений.

Паралакс та міні-ігри чудові.

А із графіки мені сподобався тільки котик. Інше виглядає непогано, але не зайшло.

Дякую за гру! Приємна та затишна атмосфера, гарний UI, пазли та паралакс в меню - все сподобалось від початку і до кінця)

Привіт! Не зміг знайти ваші контакти, тому пишу сюди. Ми плануємо сьогодні о 22:00 пострімити вашу новелу на каналі "Червона фаза" і хотіли б вас запросити  подивитися.

https://t.me/red_phase

Дуже красива гра з деякою інтерактивністю і декількома кінцівками що є великим плюсом, бо як на мене кінетичні новели це не ігри, а якісь книги з малюнками. Але сама історія я би не сказав, що вона про віртуальність, скоріше походить на "вайбовий вечір з кошенятком" чи щось таке. Історія я думаю, така популярна бо тут є кіт, але ну це трохи хитро, робити про котів новели, ви знаєте. Загалом, ця новела скоріше мені нагадує якесь портфоліо - мов дивитесь, - ось тут ми можемо зробити пазл з малюночка, а тут ми можемо також радіо включити.  Але хз, де сюжет?Де віртуальність. Просто красива рекламка для вашого програміста і художника. 

Головне меню має рухливий фон, але також і невидимий текст. Але я тут за контентом! Так, увімкнемо радіо, а разом з ним музику і геймплей. Оточення грає роль в оповіданні, що завжди приємно. Тепер я знаю, як звуть головну героїню. 10 відкриток у Вайбері з 10! Пазл у вас добрий. А бородатий анекдот - ще краще! В моменті вибору ключа, не видно тексту меню. 

Загальне враження хороше. Міцний сюжет, мені подобається. Дякую за гру!

Мальовка файна, інтерактивам + але діалоги.. дивні. До того ж в один момент говорять за одне, потім переходять на інше.. За вазу так тим паче не зрозуміла. Героїня каже котику, що ваза розбита, той відповідає, що це не так. І до чого взагалі газета про Ющенка..  гумору не зрозумів.

Про 9 чи 10 і справді смішно. Кінець вийшов милий.

Мила історія з меланхолійною кінцівкою. На сюжетний поворот натякали маленькі деталі під час проходження гри, що дуже грамотно було подано. Мальовка приємна оку. Дякую вам за гру)

Прониклива історія й для декого з нас на дуже життєву тему.

Дуже сподобалося те, як гармонійно доповнюють один одного візуальна і звукова частина. При цьому обидві окремо також чудові.

Пазл, взаємодії з бекграундом додали трошки інтерактиву. 

Деякі відсилки та гумор допомогли створити ось цю комфортну атмосферу. Але й додали сумного присмаку, коли розумієш що відбувається (

Після першого проходження одразу виникає бажання спробувати ще раз, обравши інший варіант і подивитися на історію вже з іншого боку.

Перепроходили на всі кінцівки, так можна повністю зрозуміти ідею краще.

P.S. Рецепт дерунів топ, але смертельно важливо дотриматися правильної послідовності при готуванні ;)

Чесно кажучи, здається я єдина після вашої гри з важким серцем і плакати хочеться. Для мене це не світла комфортна історія, а важка і меланхолійна.

Я мабуть в перші хвилини збагнула, що дівчинка перед нами не така, як ми бачимо, бо інакше як ви б ще при такій розстановці могли розкрити віртуальність - ідей не було. І то, для мене це все ж більше пасує темі першого джему, ніж поточного, якщо бути відвертою.

Кіт милий. Спрайти героїв та всі інші речі теж. Дуже залипла на головному меню, листочки чарівні. І стрілочка з лапкою - так мило, і те що вона анімована, також круто, видно наскільки ви попрацювали над реалізацією.

Музика добре доповнювала розповідь, також сподобалися і інтерактиви.

А от текст мабуть все ж не зовсім вийшов цілісним. І я розумію, чому ніби й так, але все одно виникає враження, що ще є над чим в цьому питанні попрацювати.
І також сюжет. Зрештою, з фіналами дуже зміщується фокус з головного героя і це викликає певне засмучення. Тим більше - це вже моє особисте розуміння цілісності - вони всі між собою, як на мене конфліктують. Другий фінал виглядає ніби карикатурним і руйнує всю серйозність основного вашого посилу. Позитивний (1) фінал по суті добре відповідає очікуванням, але не конектиться з 3ім. Бо, як я вже казала, головний герой зникає і це розриває весь зв'язок всередині історії.
Тобто, я хочу сказати, _героїня_ усвідомлює, що кота нема - окей (але ж буквально назва і все акцентує на його значимість! хіба там не мало бути щось від нього? не від неї?), але у істинному фіналі кіт - це онука (сподіваюсь до цих спойлерів ніхто не дочитає крім авторів), а тоді я не розумію, знайшовши ключі, вона просто йде від бабусі? Чи героїня взагалі увесь час одна і з нею весь час нікого немає?
Коротше - виникло чимало питань само до композиційної цілісності історії, якщо вийти на всі фінали.

Ще хотіла вам сказати, що ідея з тим, щоб їх пронумерувати - дуже вдала, бо тоді легше усвідомити де шукати той фінал, на який ще не вийшов.

Загалом, історія - цікава. Незвична однозначно і це дійсно привертає увагу. 

Божечки! :3 Дивовижна гра! Дуже класний задум, приємні діалоги і кльові та влучні жарти! 

Єдине, на третій фінал не вистачило драми. На нашу думку трошки швидко обривається. 

Але в цілому новела залишила дуже приємні враження!!! Дякуємо усією командою за цей досвід. 

Чудова новела! Тільки хочеться щоб текстбокс був трошки вище, бо кнопки на нього налазять... і дерунів...

дуже мила новела ) особливо якщо отримати хороший фінал 

Дуже розчулила кінцівка. Тепер от думаю, а що якби я була поганим котом і не допомогла з ключами, навіть страшно перепроходити) 
Мила історія.

Я вже хвилин п'ять залипаю в меню, допоможіть:(

upd: окей, я таки зміг відірватися від тих анімацій та зіграти хд. Максимально комфортна гра, коли два тижні працював над жахастиками, дуже приємно пройти щось таке. Фінал правда сумний, хоча тематика джему саме цим і розкривається.  Цікаві мініігри, і загалом технічна складова захоплює.

Дякую за вашу роботу і за приємно проведений час)

upd2: хочу стікерпак з котом.

Дуже комфортна новела, від якої стає тепло на душі) Також сподобалася невелика анімація в меню.

Крута новела. Саме те, щоб підняти собі настрій після важких хвилин в житті. Дуже радий, що прочитав це, автори - котики :3 

Новела в саме серденько! Дуже була розчулена першою кінцівкою<3

Правда дуже не згодна з рецептом який призвів до однієї з кінцівок!!! це їстівне я таке готую((((